09.06.2006 Рубік і його кубик. Частина друга: казкове везіння
Історія кубика Рубіка наводить на думку, що крім цілеспрямованості і завзятості, винахідника супроводжували удача і небувале везіння. Насправді, він був лише одним і притому далеко не першим з п’яти конструкторів, що запатентували аналогічні розробки.
Першим, судячи з усього, був Вільям Густафсон (Wіllіam Gustafson), що одержав американський патент № 3081089 ще в 1958 році (за іншими відомостями – у 1963-м). З непрямих джерел випливає, що запропонована ним модель існувала в двох варіантах: 2 х 2 х 2 і 3 х 3 х 3.
У 1970 році британець Френк Фокс (Frank Fox) винаходить модель 3 х 3 х 3 і подає патентну заявку. Правда, його “кубик” мав сферичні обведення. Патент був отриманий тільки в 1974-м (UK № 1344259), але ця подія все рівно передує офіційній даті народження рубіковських творінь.
У кубика Рубіка були досить високі шанси ніколи не потрапити в масове виробництво.
Нарешті, у тім же 1970-му американець Ларі Ніколс (Larry Nіchols) конструює кубик 2 х 2 х 2. Правда, патент він одержав раніш англійця, у 1972 році (U.S. patent 3655201).
Що стосується самого Рубіка, те його заявка на угорський патент № 170062 датується 30 січня 1975 року, але авторські права винахідника були підтверджені тільки 31 грудня 1977-го, у тому числі і на кубик 2 х 2 х 2.
За час патентного розгляду встиг відзначитись ще і японець Тератоші Ішиге (Terutoshі Іshіge). 10 жовтня 1976 року він також одержує патент на кубик 3 х 3 х 3 (JP № 55-8192), а незабаром патентує і конфігурацію 2 х 2 х 2.
Що ж дозволило жителю не самої розвинутої Угорської Народної Республіки обійти в підсумку представників найбільших індустріальних держав? Так склалися обставини.
Спочатку кубик Рубіка був не особливо технологічним.
До всього іншого, ймовірно кубик Рубіка виявився дещо технологічнішим. Про дітище Николса, наприклад, відомо, що спочатку в основу його конструкції складали магніти – не кращий варіант.
Механічне кріплення елементів було розроблено пізніше. Американець довго і безуспішно оббивав пороги кабінетів багатьох іграшкових фабрикантів, у тому числі тієї самої Іdeal Toy Corporatіon, що пізніше придбає права на продаж кубика Рубіка на Заході.
А от конструкція Ішиге, схоже, відразу не занадто відрізнялася від запропонованої Рубіком. Залишається загадкою, чому мобільні і прозорливі японські підприємці не встигли завалити нею півсвіту, адже в запасі в них було цілих три роки.
Справа в тому, що продукований з кінця 1977-го в Угорщині обмеженим тиражем кубик Рубіка далеко не відразу завоював Захід. Зараз уже складно сказати, коли почалися його постачання в СРСР, але, швидше за все, у цьому відношенні ми не занадто відстали від усього людства.
В угорських магазинах новинку нескладно було знайти вже в 1978-м, але на цьому справи застопорилися. Головоломка продавалася під назвою “Чарівний Кубик” (Buvuos Kocka). До речі, далеко не на всіх мовах слова “кубик” і “Рубик” разом звучать як поема.
Виробництво головоломки вимагає безлічі ручних операцій.
Не виключено, що події і далі розвивалися б з черепашачою швидкістю, якщо б іграшкою не зацікавився німецький комп’ютерний підприємець угорського походження Тібор Лакзі (Tіbor Laczі).
Тибор побачив кубик зовсім випадково під час ділової поїздки в Угорщину: зайшов випити кави і запримітив штучку у руках в офіціанта кафе. Захоплений математикою Лакзі прийшов у замилування від іграшки і буквально наступного дня прибув вже в державну торгову фірму Konsumex і запропонував продавати кубик на Заході.
Тоді ж він познайомився і з Рубіком. Лакзі згадує: “Коли Рубік вперше з’явився в кімнаті, у мене виникло бажання дати йому трохи грошей. Він виглядав як жебрак, був жахливо одягнений, а з кута його рота звисала дешева угорська сигарета. Але я знав, що маю справу з генієм. І сказав йому, що разом ми зможемо заробити мільйони”.
У лютому 1979 року Лакзі привозить кубик на Нюрнберзький ярмарок іграшок (Nuremberg Toy Faіr). Правда, не як офіційний експонат. Пам’ятаючи власний досвід знайомства з предметом, Лакзі просто бродив по виставці з кубиком і звабливо ним покручував і хрустів.
Солодка мить перемоги (фото seventowns.com).
Як не дивно, маніпуляції Лакзі не мали особливого успіху і не виправдали його надій знайти німецького дистрибьютора, але в підсумку Тибор набрів на англійця Тома Кремера (Tom Kremer).
Тут кубику і його творцю ще раз крупно повезло. Кремер сам був успішним винахідником ігор і іграшок, володів відповідного профілю лондонською компанією Seven Towns Ltd. і був добре знайомим з багатьма ділками іграшкового бізнесу. До того ж, Кремер частенько представляв інтереси сторонніх винахідників, і, що саме цінне, виявився угорцем по материнській лінії.
Два бізнесмени уклали пакт: Лакзі буде боротися з угорською бюрократією, а Кремер вирушить в кругосвітній рекламний вояж для залучення інтересу до різнобарвного чуда. Однак вже в який раз неофітів кубика чекало розчарування.
От лише неповний перелік претензій, що пред’являлися до потенційного хіту ігрової індустрії. Кубик,бачите, і занадто складний, і дорогий у виробництві. Не телегенічний: його привабливість губиться в рекламних роликах. Кубик занадто абстрактний і умоглядний. Скоріше, він становить інтерес для замкнутого академічного наукового співтовариства, аніж для широких мас молоді й інших рядових покупців головоломок.
До речі, учені дійсно виявили жваве зацікавлення до новинки. Піонером став англієць Девід Сингмастер (Davіd Sіngmaster), що зайнявся розробкою математичної теорії кубика і попутно написав газетні статті про нього, вперше за межами Угорщини (червень 1979-го).
Кубики Рубіка й інші головоломки, зібрані одним французьким колекціонером
А трохи пізніше з’являється етапна публікація Дугласа Хофстедтера (Douglas Hofstadter) у номері самого Scіentіfіc Amerіcan, так ще і з фотографією кубика на обкладинці шанованого журналу.
Пройде небагато часу, і замість фотографій кубика стануть друкувати фотографії Рубіка, хоча, як ми тепер бачимо, лаври тріумфатора належать не тільки йому.
У вересні 1979-го Кремеру вдається заманити в Будапешт віце-президента служби маркетингу солідної американської компанії Іdeal Toy Corporatіon (пізніше куплена корпорацією CBS).
Підсумком виснажливих п’ятиденних переговорів між скептично налаштованим капіталістом і впертими комуністичними бюрократами, запекло утримуваними за одним столом Лакзі і Кремером, став контракт на постачання в США одного мільйона кубиків.
У процесі переговорів спливла ще одна проблема. Кубик був запатентований лише в Угорщині, і протягом року після цього на нього не був отриманий міжнародний патент. А американці мали дивну звичку торгувати товарами, авторські права на які офіційно зареєстровані на території США.
З початку 1980 року кубик Рубіка в буквальному значенні облетів увесь світ.
Щоб хоч якось подолати цю перешкоду, на самому початку 1980-го “Магічний куб” (Magіc Cube) вирішено було перейменувати в кубик Рубіка (Rubіk’s Cube). Знову винахіднику повезло – тепер його ім’я буде міцно асоціюватися з обожнюваним предметом.
Стараннями Лакзі і Кремера в січні-лютому 1980 року відбувся міжнародний дебют кубика. Кубик представили на іграшкових ярмарках Лондона, Парижа, Нью-Йорка і Нюрнберга, а демонстрував його сам чарівний Ерно Рубік. Цього разу усе пройшло гладенько, посипалися замовлення, але проблеми на цьому не закінчилися.
З’ясувалося, що самих-то кубиків немає. Угорські вироби не задовольняли західним стандартам якості і пакувальних норм. У конструкцію кубика були внесені чергові зміни, що полегшували його обертання, і, нарешті, у травні 1980-го перший кубик Рубіка, що мав офіційну візу, прибув з Угорщини на Захід.
Американська прем’єра відбулася 5 травня в Голівуді, а представляла кубик угорська кінозірка Габор (Zsa Zsa Gabor). Наступні два роки стали періодом всесвітнього божевілля. Тільки до кінця 1982-го було продано понад 100 мільйонів офіційних кубиків і в півтора разу більше підробок.
З ростом популярності кубика з’являлося усе більше інструкцій з його збирання.
Ніяких проблем зі збутом головоломки не було, були проблеми з виробництвом. Угорщина фізично не могла робити більше декількох мільйонів штук у рік. Фабрики по виготовленню кубиків відкриваються в Гонконзі, Тайвані, Коста-Ріці і Бразилії.
Пристрасть до іграшки не мала мовних, соціальних і вікових границь. Поважні матрони і менеджери банків, гравці в бейсбол і пілоти, працівники бібліотек і чергові на паркуваннях вертіли кубик цілодобово .
У багатьох ресторанах кубик входив у число обов’язкових предметів сервіровки столу поряд із сільничкою і перечницею. Від безупинної багатогодинної гри в людей просто зводило зап’ястя.
З’явилося і “Мистецтво кубика Рубsка”
Художники збирали не тільки самі кубики, але і вже з кубиків збирали свої добутки .
В авангарді всесвітнього руху йшла молодь, школярі і студенти. Складність зборки кубика викликала до життя потік спеціальних видань по проблемі: було випущено більш 60 книг.
Вже в 1980-м кубик одержує угорський національний приз за кращий винахід і виграє конкурси на кращу іграшку в США, Великобританії, Франції і Німеччині. У 1981 році кубик попадає в експозицію Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва (New York Museum of Modern Art).
У тому ж році в Англії проходить церемонія представлення кубика принцу Чарльзу і леді Діані, а роком пізніше кубик Рубика попадає в престижнейший Оксфордский словник (Oxford Englіsh Dіctіonary).
Нарешті, у червні 1982 року в Будапешті відбувся світовий чемпіонат по зборці кубика Рубика. Його виграв 16-літній студент із Лос-Анджелеса Мінг Тхай (Mіnh Thaі) з результатом 22,95 секунди.
