29.05.2006 Прихований аспект образності вірша П. - Б. Шеллі "Хмара"
“PLATO WAS ESSENTIALLY A POET…” P.B.SHELLEY
В англійській романтичній поезії символізм виявляє себе особливо у так званій “Поезії Природи”. В її основу покладено відроджену стародавню теологічну концепцію, що саме Боже творіння як Одкровення утворює систему символів Одкровення святого Письма.
Подібне світосприйняття спонукало, зокрема Шеллі, творити таку поезію, в якій усяка гора, вітер чи хмарина представлені своїм істотним об’єктивним інстинктом із значущістю, важливою і для чуттєвого світу поета. “Я завжди шукаю внутрішньої схожості в об’єкті, – говорив митець, – поза тим що він собою являє на рівні чуттєвого сприйняття” ( 1; 9).
Тобто навколишній світ для Шеллі є джерелом, яке збагачує його мовою символів, і однією з причин, чому він краще почувається з хмарами,горами та річками, ніж з людьми, є та, що вони ефективніше піддаються символізації (2). У цьому контексті характерним може бути його вірш The Сloud (“ХМАРА”).
Якщо уся поезія зрілого періоду Шеллі позначена його захопленням Платоном і неоплатоніками (1; 662), то вірш “The Cloud” у символічній формі концентровано синтезує в художніх образах основні ідеї цього вчення. Згідно з ним (і це особливо приваблювало Шеллі) космос поділяється на два світи: на світ змін, смерті, зла і страждання та на причинний світ досконалих і безсмертних форм, для яких світ чуттєвих пристрастей є лише віддаленим, ілюзорним віддзеркаленням (1; 663). Очевидно, таке світобачення спонукало великого англійського романтика до пошуку в реальності художньо – символічних маніфестацій ідеального світу вічності і надихнуло до створення його твору “The Cloud”.
Цілий ряд семантичних компонентів в ієрархії художніх образів привертає до себе увагу завдяки їхній своєрідній
акцентності, зумовленій різними способами підкріплення. З – поміж широкого спектру можливих альтернатив поет
вдався до графічного виділення (Sun,Earth,Oсean,the Spirit,Heaven,Sunrise,Sunset,Moon,Water,Air,the Power of the Air,Bow), до підкріплення через порушення граматичних норм, інверсії, повтори, поєднання різних
способів виокремлення, тощо. Доцільність стилістичного наголошення на низці образів, вірогідно, зумовлена їхньою
особливою значущістю. Так, у 15 та 16 рядках другої строфи читаємо:
Wherever he dream, under mountain or stream,
The Spirit he loves remains…
Явне порушення у 15 рядку усталених граматичних норм узгодження підмета і присудка свідчить про кількісний характер займенника “he” у тексті та його пов’язаність з іменником “Spirit”, який таким чином виявляє подвійну сутність : з одного боку – кількісності через відповідне узгодження з дієсловом “dream”, а з другого – одинарності через відповідне нормативне узгодження з дієсловом “remains”. Такий підхід визначається самим Шеллі в його роздумах про поезію : “Граматичні форми, що виражають часову співвіднесеність, різницю в особах і визначеність місця, у високій поезії взаємозамінні без усякої шкоди для неї як поезії”(3).
Словник ідіом Брюера подає наступне тлумачення слова “Spirit”: “життя або життєвий принцип, душа”. Поряд з цим визначенням знаходимо ще одне, що стосується духів, які головують над чотирма елементами : саламандри (вогонь), гноми (земля), сильфії (повітря) і удіни (вода).
Усі чотири елементи, як засвідчує текст, всебічно і вичерпно представлені в поетичній структурі вірша, формуючи кістяк його образності.
Подальший текстовий аналіз дає змогу співвіднести займенник “he” у 16 рядку другої строфи з іменником “lightning” у 6 рядку тієї ж строфи :
Sublim on the towers of my skiey bowers,
Lightning my pilot sits…
На асоціативному рівні тут видається за можливе дещо розрідити згущену метафоричність, підказану обставиною місця “on the towers of my skiey bowers” та додатком “my pilot”, звівши їх до ідіоматичної формули “Lightning is my sky – pilot”. Можна припустити, що саме це і мав на увазі Шеллі, оскільки вираз sky – pilot означає padre, себто християнський священник, проповідник (4).
Ще більшого значення дана формула набуває, коли врахувати, що в доктрині езотеризму вогонь, який є суттю блискавки, одним із символів має Ісуса Христа, сина Божого (5, т. 3; 128). Далі за текстом у 9-12 рядках другої строфи образ “Lightning” (вогонь) пов’язується з образами “Earth” (Земля) і “Оcean (Вода)” через введення нового образу “genii” “that move in the depth of the purple sea” (духів,котрі мандрують глибинами пурпурового моря). Вірогідно, під образом “genii” автор розумів ті “божі сили – демони (котрих можна назвати народженими богами), що перебувають у кожній із стихій; …вони є в ефірі і вогні, в повітрі і воді; таким чином, жодна частина світу не обділена душею і не позбавлена живих істот, котрі своєю природою перевершують смертних“ (6, 455). Цікаво, що й епітет “purple” у словосполученні “the purple sea” має свою символіку,семантичним ядром якого є поняття “могутність” (4).Образ “Heaven” привертає увагу повторюваністю у 2, 3, 6 стофах вірша і графічною виокремленістю. За системою Птолемея небеса були послідовними сферами, що оточували центральну землю. “Оскільки в межах рухомої сфери є сім сфер, бог, створивши з вогняної – найбільш цінної – сутність семи видимих тіл, прикріпив їх до сфер. …Місяць він розташував на колі, першому після Землі; Сонце – на другому;ранкову зірку, присвячену Гермесові, – на колі, швидкість руху якого збігається з сонячною сферою, а розташування не збігається;
вище – інші планети на відповідних сферах. … Усі ці зірки суть мислячі живі істоти і боги мають шароподібну форму” (6; 455).
Зображення усіх цих космічних тіл у Шеллі позначене динамізмом. Так, місяць (“glides glimmering”) ковзає мерехтливо, зірки (“reel and swim”) кружляють і пливуть, Земля (“dances about the Sun”) танцює навколо Сонця, ранкова зірка (“shines dead”) затухає. Цікаво, що й Сонце, начебто статичне стосовно Землі, у вірші виявляє динамізм через образи “Sunrise” і “Sunset” (сходу і заходу), породжуючи відповідний часовий феномен дня і ночі, ранку і вечора: ” Бог сотворив зірки і планети, причому перші (числом велику кількість) – нерухомими заради оздоби нічного неба, а другі (числом сім) – заради виникнення числа, часу і щоб свідчити про існуючи. Суть в тому, що час він зробив мірою руху космосу на подобу вічності, яка є мірилом нерухомості вічного космосу. …Місяць визначає міру місяця … а Сонце – міру року : обходячи зодіакальне коло, воно позначає зміну пір року” (6; 455).
У третій строфі вірша образ “Sunrise” підсилений величним образом одинокого орла, який на мить приземлився на вершині гірських бескидів. У міфологічній традиції орел символізує Сонце, а в християнського мистецтві – святого Івана Єванеліста (4). Образ “Sunset” тієї ж стофи доповнений порівнянням хмари, що відпочиває, з голубкою, котра сидить на яйцях.
У християнського мистецтві голубка символізує *Святий дух* і сім променів, джерелом яких є сім дарів Святого Духа (4).Таким чином, поетична картина вірша містить у собі не лише часові характеристики як “свідчення існуючого”, а й символи чисел.
Число сім чітко виявляє свою домінанту і набуває релєфних ознак образності. Зримо присутні в образній палітрі вірша числа 3 ( “Lightning” – Син Божий, “the Spirit” – Бог-Отець, “the brooding dove” – Святий Дух) і 4 (“Earth”, “Water”, “Air”, “Fire”), які в сумі складають цифру сім. Оскільки усі ці образи нерозривно пов’язані з образом хмари, який у поетичному тексті виявляє організуючу роль для усіх них, то логічно, що ознака семеричності притаманна саме йому. Символіка числа сім надзвичайно складна і багатостороння . Достатньо лише згадати, що для більшості світових релігій це число важливе своєю сакральністю і сповнене містичного значення (4).
Для Шеллі, можна припустити, істотним було трактування, запропоноване Платоном : ” Боги виліпили людину в основному із землі, вогню, повітря і води …; … утворивши людину, боги поєднали з його тілом душу”(6; 457).
Ця концепція Платона здобула свій розвиток в езотеричних працях окультистів, з яким Шеллі мусив бути знайомий, оскільки й сам займався окультизмом ( І; 11) : ” Феноменальний Світ досяг своєї кульмінації і відображення усього сущого в Людині… Її символ – розгорнутий куб, і 6 стає 7… 3 горизонтальних і 4 вертикальних (квадрати – І.Ч.) ; і це є людина, кульмінація Бога на Землі, чиє тіло є хрестом з плоті, в якому, через яке і на якому він постійно розпинає і умертвляє… своє ВИЩЕ Я (І). Число 6 розглядалося в стародавніх містеріях як емблема фізичної Природи; бо шість є зображенням шести вимірів усіх тіл – шести напрямків… Тому тоді як шестиричність додавалась Мудрецями до фізичної людини, семеричність була для них символом цієї людини плюс його безсмертна Душа” (5, т.2; 743).Отже, особливість розгорнутого куба, який стає хрестом, символом дохристиянського походження (7), полягає у його цифровому обчисленні. Шість граней розгорнутого куба приховують сьому, невидиму грань, яка з’являється на місці перетину вертикальних квадратів з горизонтальними. І ця грань символізує прихований аспект людини – її душу.
Прискіпливий погляд на фактуру вірша “The Cloud” дозволяє говорити про шестиричність його композиції, оскільки він складений з шести строф. Семеричний характер образу хмари, як нами уже встановлено, символізує людину у найзагальніших рисах.
Якщо припустити, що кожна строфа є своєрідною гранню розгорнутого куба, то, закономірно, кожна з них повинна б вміщувати однакову кількість рядків, оскільки грань куба – це квадрат.
Підрахунок кількості рядків кожної строфи дає наступний результат :
1 стр. 2 стр. 3 стр. 4 стр. 5 стр. 6стр.
12 ряд. 18 ряд. 14 ряд. 14 ряд. 14 ряд. 12 ряд.
Ця таблиця демонструє не лише розбіжність у кількості рядків для кожної із строф, але й виявляє певну закономірність. Якщо припустити, що число 12 (кількість зодіакальних кіл), враховуючи кільцевий характер твору (І і 6строфи), є базовим і визначає розмір строфи – “грані”, то різниця між кількістю рядків 2, 3, 4 і 5 строф, кожної зокрема, і числом 12 дасть у сумі ще одне число – 12, яке і буде пошуковою строфою – “гранню”, виявляючи таким чином приховану автором семеричність і самої композиції вірша, де, власне, “шість стає сім”.
2 стрф. 3 стрф. 4 стрф. 5 стрф.
18-12 14-12 14-12 14-12
6 2 2 2
12
У результаті – об’єднання останніх шести рядків другої строфи з двома останніми рядками кожної з 3, 4 і 5 строф утворило такий текст :
Понад струмками і бескидами, і пагорбами,
Понад озерами і рівнинами,
Де б він не дрімав, під горами чи потоками
Присутній той Дух, якого вона (блискавка – І.Ч.) кохає;
І весь той час моя спина насолоджується голубою усмішкою
Небес,Поки вона (блискавка – І.Ч.) розчиняється у краплях дощу.
Склавши крила, я спочиваю у своєму повітряному гнізді
Нерухомо, як голубка-квочка.
Немов смуги неба, що впали з височіні крізь мене,
Кожне з них ( крил – І.Ч.) вимощене Місяцем і ось цими:
Сферичні вогні переплилися над своїми м’якими барвами
В час, коли зволожена Земля внизу сміялася.
Однією з особливостей виокремленого тексту є та, що всі центральні, тісно взаємопов’язані між собою, образи вірша ( а саме : хмара, блискавка, Дух, Небеса, повітря, вода, вогонь, земля) зібрано в одній строфі. Крім того, стає зрозумілим, чому поет вдався до деяких стилістичних прийомів, на перший погляд, не зовсім доречних. Маємо на увазі, зокрема, інверсію в двох останніх рядках 3 і 4 строф. Стає також зрозумілою і необхідність підкреслення через часове протиставлення останніх двох рядків 5 строфи головного тексту. У виокремленій стофі вони прив’язуються до вказівного займенника “these”, який функціонально спрямовує увагу читача не стільки на граматичну побудову речення, скільки на образи “spherefirе” і “Earth”, які конституюють його логічний центр висловлювання.
І чи не в такій особливості творчого методу поета криється приреченість на неуспіх перекладів його творів, які нехтують авторським смислом. Адже хто, як не він, написав про марність адекватного поетичного перекладу : “Намагання передати витвір поета з однієї мови на іншу є те саме, що пожбурити фіалку в тигель з метою виявити формальний принцип існування її фарб і запаху. Рослина повинна вирости із зерняти ще раз, інакше вона не дасть цвіту – і в цьому полягає тягар
Вавілонського прокляття
” (3).
Література :
1. The Norton Anthology of English Literature. Vol. 2, с.9.
2. Bloomsbury Guide to English Literature, edited by Marions Wynne Davies. – 1989.
3. Shelly P.B. “A Defence of Poetry” in “The Norton Anthology of English
Literature”. – C.781.
4. Brewer’s Dictionary of Phrase and Fable. – 1989/
5. Блаватская Е.П. Тайная Доктрина, синтез науки, религии и
философии.-Рига,1991.
6. Платон. Диалоги. – М., 1986.
7. Hall M.P.An Ecyclopedic Outline of Masonic, Hermetic,Quabbalistis and Rosicrucian Symbolical Philosophy. – C.181- 184.
Автор*:
©Ігор Чомко
Усі права захищені – посилання на автора – обов’язкове.
