18.05.2006 Трипілля: цивілізаційний вимір
Така тарілка була знайдена в трипільському поселенні (с.Усатове, Одеська область). Реконструкція малюнку.
Друга наукова конференція Українського благодійного фонду “Трипілля” пройшла в Києві 10-11 грудня м.р. Шукаючи відповіді на виклики глобалізованого світу, суспільна свідомість українців відкривається для сприйняття того, що раніше було доступно лише фахівцям-археологам.
Друга наукова конференція Українського благодійного фонду “Трипілля” пройшла в Києві 10-11 грудня м.р. Відкрив конференцію голова фонду народний депутат України Іван Олександрович Заєць, який зразу ж задав тон наступним доповідям. Головний акцент всієї конференції ставився на питанні Трипільської культури як цивілізації – конференція так і називалась “Трипілля: цивілізаційний вимір”.
І.О.Заєць згадав ще раз про потребу створення громадської організації для популяризації, а подекуди і для “відкриття” широким масам трипільської культури. Досі не створена асоціація археологів України, до котрої крім археологів, на думку учасників форуму, мали б увійти і краєзнавці, і музейники, і українознавці з просвітянами, і викладачі навчальних закладів – всі, хто займається дослідженням Трипільської культури. На конференції виступав представник Ліги екскурсоводів Києва, який висловився про доцільність входження в асоціацію також і їхніх спеціалістів.
Шукаючи відповіді на виклики глобалізованого світу, суспільна свідомість українців відкривається для сприйняття того, що раніше було доступно лише фахівцям-археологам, науковцям. Вони ж і досі не хочуть пускати до об’єкту своїх досліджень тих небайдужих аматорів і ентузіастів, зусиллями яких створюються музеї, збираються колекції, пишуться книжки, щоб донести до громадськості відомості про цей надзвичайно цікавий період в історії нашої землі.
Як справедливо відзначив в своєму виступі ще один народний депутат — заступник голови фонду “Трипілля” Володимир Черняк — Трипільську культуру не можна зводити лише до феномену археології, і вона не є монополією археологів інституту археології України. До речі, вони проігнорували цю конференцію, а чому – залишається питанням. Хоча і подейкують, що команду “не пущать” дав сам П.П.Толочко, який з роздратуванням ставиться до всього, що робиться не тільки фондом “Трипілля”, а й усіма тими, хто підключився до світлого і потужного егрегора Трипільської культури і черпає натхнення для власного дослідження цієї невичерпної теми. А це і приватні колекціонери, і “неакадемічні” письменники, й інші дослідники з нової парадигми, котрі вийшли не з лона інституту археології, мають інші установки і не бояться прямо висловлювати сміливі та свіжі ідеї. І займаються вони пошуками та дослідженнями не задля отримання вчених ступенів і наукових звань. Вони “належать не до тієї профспілки”, от і піддаються нищівній критиці зі сторони «офіціозу».
В.К.Черняк і І.О.Заєць бачать завдання фонду “Трипілля” в тому, щоб сформувати від громадськості запит до науковців, а інструментарій археології вивести на стик з іншими науками – такими, як стратологія, антропологія, лінгвістика, етнографія. Вони вважають за необхідне залучати також істориків, філософів, проводити дослідження із застосуванням новітніх методів, як, наприклад, зондування території з космосу.
В.К.Черняк дивувався, що іноземні вчені визнають виникнення індо-європейців в Північному Причорномор’ї, а наші академічні вчені вперто стоять на протилежній позиції і трактують Трипільську культуру лише як периферію Балканської. Зараз як в науковій, так і в популярній літературі використовується багато термінів і назв, які часто ті ж самі речі позначають різними іменами. Отже ми дозволимо собі невелику пояснювальну ремарку з цього приводу.
Індоєвропейцями часто називають спільноту людей, що виникла після 5600 р. до н.е. в Циркумпонтійській зоні, а саме в Північному Причорномор’ї. Зрозуміло, що себе вони так не називали, тим більше, що ця назва з’явилася лише у 19 столітті як науковий термін для позначення мовної сім’ї народів. Самоназва тих людей була АРІЇ (ярі, сонячні, життєспроможні, пасіонарні, сильні), принаймні саме так називали себе їхні нащадки у II тис. до н. е.
Тому цю спільноту людей можна означити як “арійська раса”. Що ж стосується терміну “індоєвропейці”, то він фактично позначає сім’ю народів, які виникли внаслідок поширення по світу арійських народів і їх змішувань з народами інших рас. Тобто арійці — це первинна основа, ядро індоєвропейців.
У науковому світі терміном “арійці” частіше позначають лише один фрагмент розвитку арійської раси, а саме племена, які в середині II тис. до н. е. прийшли в Іран і в Індію. Працями кількох поколінь учених коло пошуків прабать¬ківщини аріїв — від Індії до Скандинавії — звузилось, нарешті, до низин Дніпра. Заслуга в цьо¬му належить німцю К. Ріттеру, англійцю Г. Чайльду, австрійцю П. Кречмеру, болгарину В. Георгієву, украї¬нцю В. М. Даниленку, американці М. Гімбутас, росіянину О. Н. Трубачову.
Говорячи про Трипільську культуру як про цивілізацію, Володимир Черняк виокремив такі ознаки цивілізації, як появу нових знарядь праці у трипільців, виготовлення ними товарів як для внутрішнього користування, так і для експорту іншим племенам, трипільські поселення і міста, нагадав, що радіальний метод забудови трипільців і дотепер використовується в містобудуванні. А трипільський орнамент і дуже розвинену знакову систему трипільців, на його думку, можна трактувати як писемність – важливу ознаку цивілізації. А духовний світ трипільців, їхні ритуали, обряди, міфологія – це хіба не цивілізаційний аспект? Він наголосив, що Трипільська культура – це не первісне суспільство, яким її показують в підручниках з археології.
Виходячи з автохтонної концепції виникнення Трипільської культури і формування трипільців на основі автохтонного неолітичного населення, він згадав книгу «Неоліт України» В.М. Даниленка, який здійснив справжній прорив в археологічній науці того часу.
Про В.М.Даниленка як про свого вчителя згадав в доповіді «Витоки духовної культури українського народу» і професор Вінницького державного педагогічного університету Іван Іванович Заєць, який зауважив, що духовне життя суспільства є показником цивілізації. На його думку, виникнення у трипільців ремесел є також ознакою цивілізації, а V – III тисячоліття до н.е. (тобто час трипільців) є особливим періодом в історії України. Нагадаємо, що Трипільська культура датується періодом 5400 – 2750/2250 рр. до н.е., хоча є й інші числа в датування – в деяких підручниках з археології вона починається з IV тис. до н.е.
В своїй доповіді І. І. Заєць зупинився на меандровому стилі трипільців, який існував тисячоліттями, на образі Артеміди зі стели Усатівської культури (це період пізнього Трипілля), згадав символ бика – тотема племен раннього неоліту, який шанувався і трипільцями. Він показав, як цей ланцюжок в свідомості трипільців: зерно-земля-дощ-врожай відбився на орнаментації їхнього посуду та був присутнім на інших зображеннях. Родюча земля, небо, волога стояли в центрі світосприйняття трипільців. Їхній культ родючості з його складними ритуалами і аграрними церемоніями знайшов уособлення в символі Великої матері, який існував ще за раннього неоліту. Трипільська ідея святості житла і сімейного вогнища пройшла через століття і залишилася в українців.
Іван Трофимович Черняков в своїй доповіді «Поняття «цивілізація» в сучасному суспільстві, історії, археології та визначенні трипільської культури» згадав всіх науковців, які в своїх роботах використовували термін «цивілізація». Також він не обминув такого важливого чинника в історії кожного народу, як геополітичне розташування Трипільської культури, від якої, за словами Збігнєва Бжезинського, йдуть історичні короні України. Згадуваний ним М.Ю.Відейко, відомий український археолог, автор нещодавно виданої книжки «Путешествие в Трипольский мир», ще в 2002 році написав книгу під красномовною назвою «Трипільська цивілізація», яка була перевидана і доповнена ним в 2003 році.
Професор Міжрегіональної академії управління персоналом археолог Юрій Олексійович Шилов не був включений в програму конференції, але все ж таки виступив. Після сухої і монотонної доповіді старшого наукового співробітника інституту філософії С.В.Бондаря під назвою «До питання про цивілізаційний характер трипільської культури» виступ Юрія Шилова ніби вилив на присутніх відро холодної води. В залі запанувала тиша, голос доповідача був чітким, вислови влучними і зрозумілими — і напрочуд неподібними на історичні реконструкції обережніших науковців і дослідників.
Ю.О. Шилов є автором багатьох праць, найбільш відомими з яких є «Прародина ариев», «Святині», «Джерела витоків української етнокультури», «Праслов’янська Аратта», і водночас він є постійним об’єктом критики зі сторони своїх колишніх колег – археологів з інституту археології. Він їх просто переріс – почав дивитися на феномен ширше, підходити до його вивчення комплексно і системно, в контексті загальнолюдського розвитку. Те, що його постійно звинувачують в міфотворчості, додає йому тільки популярності як серед читачів, так і серед молодих дослідників, які самі здатні розібратися де істина.
В своєму виступі Ю.О.Шилов зразу ж наголосив, що є археологічний і історичний аспект розуміння цивілізації, є виробнича і управлінська праця. Якщо історія народу не була записана, це не значить, що її не було. Священне слово завжди було усним. Він сказав, що перестороги переляканих археологів стоять на заваді правдивому відображенню історії.
В конференції взяли участь 75 осіб з дев’яти областей і десяти міст України, було зроблено 35 доповідей. Серед виступаючих були археологи (Черняков І.Т., Ткачук Т.М., Рижов С.М., Товкайло М.Т., Пустовалов С.Ж.), краєзнавці і працівники музеїв (Сохацький М.П., Мицик В.Ф., Клімовський С.І., Якубенко О.О., Чабанюк В.В., Маципура А.В., Позіховський О.Л., Шманько О.В., Петренко В.Г., Бузян Г.М., Сергійчук Л.В.), викладачі вищих і середніх навчальних закладів (І.І.Заєць, Гусєв С.О., Прищепа Б.А., Голобородько В.М., Косаківський В.А.,Горохівський П.І., Перегуда О.М., Трохимчук В.А.), письменники і просвітяни (Губерначук С.С., Саннікова Л.П., Конопля В.М., Фісун О.В., Корнієнко П.Л.)
До речі, окрім державних археологічних і краєзнавчих музеїв та заповідників, директори і співробітники яких брали участь в конференції, був представлений новий приватний музей трипільської культури, що розташований в селі Трипілля. Це історико-археологічний музей «Прадавня Аратта – Україна». І представляв його відомий колекціонер і меценат Олександр Поліщук, зусиллями якого видаються нові книжки і створюються нові музеї. Його доповідь «Символ сварги від ранньотрипільської культури до сьогодення» супроводжувався оригінальним наочним матеріалом, в якому відображений давній священний символ наших предків.
© АРАТТА. Український національний портал. 2005-2006.
