11.04.2006 Історія картоплі
Назва картоплі походить від італійського слова трюфель і латинського терратубер – земляна шишка.
З картоплею пов’язано чимало цікавих історій. Розповідають, що у 16 столітті один англійський адмірал привіз з Америки диковинний заморський овоч, яким вирішив пригостити і друзів. Проте повар піджарив не картоплини, а бадилля. Страва, звичайно, нікому не сподобалася. Розгніваний адмірал віддав розпорядження спалити посаджені ним кущі. Наказ виконали, а незабаром в золі знайшли спечені картоплини. Спробували – всім сподобалось. Відтоді картопля отримала своє визнання в Англії. У Франції на початку 18 століття сам король носив на грудях квіти картоплі, королева прикрашала ними зачіску, а страви з картоплі щодня подавали королю до столу. Щоправда селян довелося привчати до цієї культури хитрістю. Коли картопля достигала, навколо полів ставили охорону. Думаючи, що охороняють щось цінне, селяни нишком викопували картоплю, варили її і їли. В Росії картопля приживалася з величезними труднощами. Селяни вважали за гріх вживати привезених невідомо звідки чортових яблук і навіть під страхом каторги відмовлялися їх розводити. У 19 столітті виникали картопляні бунти. Пройшло чимало часу, поки в народі зрозуміли, що картопля смачна і поживна. Цей овоч використовують для приготування легких закусок, салатів, супів, і других страв. Картопля містить білки, вуглеводи, калій, баластні речовини, вітаміни А, В1, с. У 100 г картоплі є 70 калорій. Дика картопля за декілька тисяч років до нашої ери мала велике значення у житті перших поселенців Анд. Страва, яка рятувала від голоду цілий народ, називалась “чуньо” і готувалась з проморожених, а потім просушених картоплин дикої картоплі. В Андах до цього часу індійці бережуть прислів’я: “Сушене м’ясо без “чуньо” подібне до життя без кохання”. Воно слугувало також одиницею обміну у торгівлі (“чуньо” міняли на квасолю, кукурудзу і т.д.) “Чуньо” було двох видів – біле (“тунта”) і чорне. Рецепт “чуньо” приблизно такий: * картоплини розсипали під відкритим небом і залишали мокнути під дощем, сохнути під сонцем та підмерзати ночами під час приморозків; для швидкого видалення вологи картоплини після відтавання розкладували в місці, яке продував вітер і обережно перетоптували ногами. Щоб шкірка з картоплин краще злазила, їх вміщували поміж спеціальними сиром’ятними шкірами; * коли готували чорне “чуньо”, почищені у вищеописаний спосіб картоплини промивали водою, а коли готували “тунта”, то картоплини на декілька тижнів опускали у басейн з водою, після чого залишали для остаточного просушування на сонці і вітру. “Тунта” зберігало форму картоплини і було дуже легке. Після такої обробки дика картопля втрачала гіркий присмак і довго зберігалася. Якщо виникає бажання смакувати дикою картоплею, рецепт до Ваших послуг. Вперше європейці, а точніше іспанці, спробували “мучне коріння хорошого смаку” лише в середині 16 століття в Перу і назвали його трюфелем. Проте ця знахідка не досягнула берегів Європи. Пізніше іспанські та англійські кораблі робили зупинки біля берегів Чілі і запасались картоплею. Звідти перші картоплини потрапили в Іспанію, а тоді в Італію. В Європі картопля приживалася важко. Не беручи до уваги те, що іспанці першими з європейців познайомилися з цією культурою, Іспанія була останньою країною в Європі, що по-справжньому оцінила овоч. У Франції перші згадки про обробку картоплі датовані 1600 роком; її поширення натрапляло на багато перешкод аж до 18 століття. В Англії перше експерементальне висаджування картоплі датовано 1589 роком. Пруський король Фрідріх Вільгельм I у 1651 році проголосив обробіток картоплі національним обов’язком німців. До Росії картопля потрапила через балтійські порти, чи через Польщу, чи безпосередньо з Прусії у 1757-1761 роках. Перше офіційне ввезення картоплі пов’язане із закордонними подорожами Петра I. Він вислав з Роттердаму мішок картоплі для Шереметьєва і наказав розкидати картоплини по різних областях Росії. На жаль, ця спроба не увінчалася успіхом. Лише при Катерині II був виданий наказ про відправку у всі губернії “на розплід земляних яблук” і вже через 17 років картопля була по всьому Сибіру і навіть на Камчатці. Проте впровадження картоплі в селянське господарство супроводжувалось бунтами і жорстокими адміністративними мірами. Були помітні випадки отруєння, оскільки в їжу вживали не картоплини, а зелені отруйні ягоди. Упередження проти картоплі посилювалось і звучанням самої назви, так як багатьом чулося “крафт тойфельс”, що в перекладі з німецької чортова сила. Для підвищення темпів впровадження картоплі у селянські господарства розіслали спеціальні інструкції про розведення і вживання “земляних яблук”, що дало позитивний результат. Починаючи з 1840 року, площі під картоплю почали інтенсивно зростати, а через 100 років виникло більше тисячі сортів картоплі.Дочитали? Ось Вам БОНУС
© 2005 Підприємство “Візор”
