03.04.2006 КОМПАНІЇ GOOGLE НЕПОВНИХ 8 РОКІВ, А ЇЇ ПРЕЗИДЕНТУ-МІЛЬЯРДЕРУ - ЛИШЕ 32 РОКИ
Американський громадянин Сергій Михайлович Брін
У США дуже бурхливо обговорюється законопроект, що стосується імігрантів. Буквально днями , щоб якось заспокоїти суспільна думка, президент Джордж Буш зробила заяву, нагадавши, що Америка – країна, що побудували іммігранти і що ініціатива приїжджих стимулює економіку країни. А як позитивний приклад привів молодого вихідця з СРСР – Сергія Бріна. Сьогодні компанія Google по своїй вартості стоїть в одному ряді з Mіcrosoft і Yahoo, а ім’я мільярдера із знаменитої Кремнієвої долини Сергія Бріна відоме як мінімум завсідникам Всесвітньої павутини. Засновник і президент компанії Google входить у число самих багатих людей планети.
Початок поклав чек у сто тисяч
Восени 1996 року на сайті Стенфордського університету (штат Каліфорнія, США) запрацювала пошукова сторінка. За аскетичным оформленням і назвою BackRub стояла наукова праця аспірантів Сергія Бріна і Ларрі Пейджа. А необхідний для роботи пошуковця сервер з вінчестерами загальним обсягом 1 терабайт (1024 гігабайта) розташовувався прямо в кімнаті Бріна в університетському гуртожитку. В основі BackRub лежала принципово нова система інтернет-пошуку, коли всі численні знайдені по запиту сторінки ранжувались по числу інших сторінок, що посилаються на них. У такий спосіб нагорі виявлялися найзатребуваніші документи.
Пошук виявився настільки зручним, що незабаром до нього стали звертатися люди далеко за межами університетського містечка. До літа 1998 року до BackRub щодня зверталося близько 10 тис. відвідувачів. І в Стенфорді захвилювалися – сервіс почав пожирати ледь не половину всього університетського інтернет-трафіку. А тут ще додалися звинувачення у комп’ютерному хуліганстві. Справа в тому, що розвідувач не звертав уваги на обмеження доступу до університетських документів “для службового користування”, відкриваючи їх для усіх. Це вже було занадто. І BackRub, що перестав бути чисто науковим проектом, пригрозили закрити. “У якийсь момент мені довелося робити вибір: починати свою справа або продовжувати навчання”, – говорив потім про це Сергій Брін. Зробити вибір йому зовсім зненацька допоміг один із засновників Sun Mіcrosystems Энді Бехтольшайм. “Це дуже цікаво, – перебив його Энді, коли Сергій почав демонструвати йому можливості свого пошуковця, – але я дуже поспішаю. Як, ви кажете, називається ваша компанія?” І дістав чекову книжку. Через кілька хвилин ошелешений Брін залишився один на один з чеком у $100 тис. на ім’я не існуючої ще компанії Google Іncorporated.
Щоб одержати гроші, компанію Google треба було терміново створити. Тепер вибір між наукою і бізнесом був простий. Брін і Пейдж написали заяви на академічну відпустку і сіли обдзвонювати своїх рідних і друзів. Через тиждень, 7 вересня 1998 року, Google Іnc. була зареєстрована з капіталом у $1 млн.
Кращий татів подарунокАмериканський громадянин Сергій Михайлович Брін з’явився на світ у Москві 21 серпня 1973 року в родині євреїв. Його батько Михайло Брін був математиком, мати Євгенія – інженером. Батько Брін пригадує, що в СРСР постійно зіштовхувався з глухим антисемітизмом. Не те щоб його звідкілясь гнали – просто нікуди намагалися не пускати. Він закінчив МГУ, але в аспірантуру його не прийняли – партком не рекомендував. Тоді завзятий Брін-старший став працювати над кандидатською “у приватному порядку”. На наукову конференцію за кордон його не брали, але чомусь випустили туди за приватним запрошенням.
Наприкінці 1970-х єврейські родини почали випускати з Радянського Союзу на ПМЖ (постійне місце проживання). Михайло Брін, у якого за кордоном були знайомі по математичних конгресах, разом з родиною в липні 1979 року виявився в перших рядах емігрантів. Шість років Сергієві виповнилося вже на американській землі.
Радянська математична школа цінувалася, і незабаром глава сімейства влаштувався викладачем Університету штату Меріленд у місті Коледж-Парк, а його дружина стала вченим фахівцем у Національному агентстві аеронавтики і досліджень космічного простору (НАСА). Сутужніше всього в родині довелося бабусі – вона була в шоці, коли їй довелося здавати іспит на права водія, щоб возити онука до школи.
Зате маленький Сергій адаптувався без проблем. Просто йому в школі було небагато нуднніше, адже там так примітивно викладали математику. Просунутий учень дивував учителів: тато подарував йому на девятиріччя ЕОМ Commodore 64 (тоді комп’ютери ще не були широко поширені), і хлопчик став здавати домашні роботи, роздрукованими на принтері. Бабуся журилася: “У голові в Сергійка одні комп’ютери. Що з нього буде?” Вдома молодшого Бріна навчали математики і російської мови.
Закінчивши в 1990-му школу, Сергій поступив в Університет Мериленду, де викладав батько, на факультет математики. “Червоний” диплом бакалавра по спеціальностях “комп’ютерні системи” і “математика” він одержав достроково і заробив престижну стипендію Natіonal Scіence Foundatіon Graduate Fellowshіp, що дозволяє більше не піклуватися про фінансування навчання. Продовжився освітній процес уже на Західному узбережжі США, у м. Пало-Альто, у найпрестижнішому “комп’ютерному вузі” США, розташованому в каліфорнійській Кремнієвій долині, – Стенфордському університеті. Деякі американські університети дозволяють студентам з дипломами бакалаврів подавати документи безпосередньо в докторантуру й одержувати диплом магістра в процесі навчання. Університет одержує можливість “запрягти” талановитих студентів у довгострокові дослідницькі проекти, а студенти можуть не відволікатися на заробітки на стороні.
Просунуте плаванняБріну подобалася математика, але ніяких “життєвих планів” не було. Список обраних ним дисциплін вражав професорів: яхти, танці, гімнастика, плавання... Як згадує Брін-батько, коли він поцікавився в сина, чи не збирається той записатися на більш просунуті курси, Сергій відповів: “Я вже так і зробив – записався на просунуте плавання”. Так що батьки щиро здивувалися, коли Сергій зі своїм приятелем Ларри Пейджем заснував Google.
Сергій і Ларрі познайомилися в Стенфорді. Лаялися вони буквально по кожному питанню. Але протилежності притягаються, і Сергій з Ларрі незабаром не могли кроку ступити одне без другого.
Наукові праці приятелів стосувалися пошуку інформації в мільйонах документів, розміщених у Всесвітній павутині. “Коли ми заглядали в Інтернет, ми не читали там гороскопи і не заходили на сайти знайомств. Нас цікавив пошук – та інформація, що по-справжньому впливає на життя людей”, – згадує Брін.
Одну працюючу програму пошуку Сергій написав ще в 1994 році. Вона автоматично “лазила” по сайту “Плейбою” і вишукувала нові картинки, що накачувала в скрінсейвер на комп’ютері Бріна.
Тепер хлопців цікавив пошук не по одному сайту, а у всій Мережі. Патент на свій новий алгоритм ранжування сторінок по “зворотніх посиланнях” Pagerank вони зареєстрували на початку 1996 року. Обкатування нового пошукового двигуна на сайті університету почалися через кілька місяців. А через два роки університетське керівництво вже збиралося закрити проект, що вийшов за рамки наукової праці.
Тоді вчені вирішили продати свою систему пошуку якій-небудь з численних інтернет-компаній. Але через те,що на тодішніх порталах результати пошуку представлялися в дуже плутаній формі, ніхто не виявив інтересу до окремого сервісу. Тоді і з’явився в їхньому житті Энді Бехтольшайм із чеком на $100 тис. Уже через тиждень після цієї події Сергій Брін і Ларрі Пейдж перебралися зі Стенфордського університету в гараж одного з друзів – перший офіс компанії Google.
“Робити Google”Усі зібрані гроші йшли на розвиток бізнесу і майже нічого – на рекламу. Але все рівно на початку 1999 року про новий вдалий пошук написали всі найбільші газети США, а число відвідувачів найшвидшого розвідувача багаторазово виросло. До слова, пошук у Google вели не кілька потужних серверів, а кілька тисяч простих настільних комп’ютерів.
Отут хтось вдало пожартував, помітивши, що якщо через Google провести пошук по фразі “more evіl than Satan” (“більше зла, ніж сатана”), то у відповіді на запит на першому місці виявиться сайт компанії Mіcrosoft, а на третьому – Dіsney. Брін пояснював, що результат цей цілком закономірний: користувачі Інтернету часто згадували слово “зло” поруч з “Майкрософт”, а Google лише правильно оцінював популярність. Проте про це знову написали майже всі загальнонаціональні газети. І пошук по фразі “more evіl than Satan” на кілька тижнів став у Google самим популярним – більш популярним, ніж “sex”.
Популярність самого пошуку вже не можна було виміряти. Через півтора року після цього Google стала прибутковою компанією. Так що до первинного розміщення акцій на біржі влітку 2004 року і компанія Google, і сам Брін підійшли на піку популярності. Особливо після того як перше ІPO ледь було не скасували. Саме напередодні початку торгів, коли робити публічні заяви заборонено, Брін і Пейдж умудрилися дати інтерв’ю “Плейбою”. До речі, в американських школярів існує вислів “робити Google” – тобто заробляти багато грошей, не маючи чіткої бізнес-стратегії. Утім, розміщення акцій пройшло цілком вдало. Через рік капіталізація компанії перевищила $100 млрд.
З улюбленою кішкою в офісУ житті новоявлений мільярдер Сергій Брін поводиться дуже скромно. У недавньому інтерв’ю його батько розповів, що Сергій усе ще живе в трикімнатній квартирі і їздить не на “Мерседесі”, що більше б личило статусу, а на Toyota Prіus з екологічно чистим гібридним двигуном. А ще він любить заходити в “Російську чайну Каті” у Сан-Франциско і рекомендувати своїм гостям борщ, пельмені і млинці.
Зате комфорт усередині його компанії став притчею в язицех.
Співробітникам дозволено по суботах грати в хокей на роликах прямо на автостоянці компанії. Готувати сніданки й обіди в корпоративному кафетерії запрошують відомих і дуже дорогих кухарів. В офісі завжди доступний гаряча кава і безліч напоїв у холодильниках. Безкоштовно. До речі, цю традицію Google запозичала в Mіcrosoft. Ще в компанії трудяться кілька масажистів для персоналу. На роботу дозволено приводити домашніх вихованців – там можна зустріти буквально всю живність: від собак і кішок до тарганів і ручних пацюків.
Вінчає цей “соціальний пакет” привілей – 20% робочого часу займатися чим завгодно: хоч власний сайт малюй, хоч книжки читай. Прямо рай на землі.
Працювати в Google вважається дуже престижним. Аспіранти Сергій Брін і Ларрі Пейдж так і не одержали докторських ступенів від Стенфордского університету, однак у свою компанію воліють наймати саме докторів технічних наук. Сьогодні вони суміщають посади президентів компанії, а генеральним директором Google став ветеран Кремнієвої долини Эрік Шмідт.
Одруження в найближчі плани Сергія Бріна не входить. Можна сказати, що в нього залишилася тільки одна нереалізована мрія. Як він сам говорить, створити такий пошуковець, що “точно знав би, що ви шукаєте, і видавав би саме ті результати, що вам потрібні”.
Шість кроків до мільйона1. Якби тато Брін не виїхав з СРСР у 1979 році, то в його сина не було б комп’ютера Commodore 64.
2. Якби в Сергія не було Commodore, він міг би зацікавитися в університеті не Інтернетом, а ядерною фізикою.
3. Якби його не займав Інтернет, він навряд чи звернув би увагу на проблеми пошуку.
4. І не винайшов би нову систему ранжування результатів пошуку по зворотніх посиланнях.
5. У цьому випадку пошукова машина Google навряд чи з’явилася б взагалі.
6. А Сергій Брін не зміг би одержати $7 млрд на рості ціни акцій компанії.
Одиниця зі ста нулями1000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 0000000000000000000000000000000000000000
Google – це трішки переінакшений термін googol (гугол), що позначає 10 у сотому ступені, тобто одиницю зі ста нулями. Цей термін ввів американський математик Эдвард Каснер у своїй опублікованій у 1938 році статті. На думку Каснера, у Всесвіті немає жодного матеріального об’єкта в кількості гугола одиниць. Назвавши так свою систему, Сергій Брін хотів виразити масштаб Інтернету.
“Анатомія великомасштабної гіпертекстової мережної пошукової машини” стала основною працею Сергія Бріна. Цю статтю він написав у співавторстві з Ларрі Пейджем. І вона дотепер входить у 10 найчитабельніших документів на сайті Стенфордського університету.
Багатий і неодруженийСергій Брін на пару з Ларрі Пейджем займає 55-те місце в списку найбагатших людей планети зі маєтком у $7,2 млрд. У світі зовсім небагато мільярдерів, ще менше мільярдерів неодружених. Сергій ніколи не говорить про своє особисте життя. Відомо лише, що 32-літній мільярдер зустрічається з сестрою одного із співробітників Google.
Лев СИНЕБРЮХОВ
газета “Новые Известия”
