11.01.2008 20 подій у роки Пацюка, котрі змінили світ: друге тисячоліття
27 листопада 1095 року після закриття церковного собору в Клермоні (Південна Франція) Папа Римський Урбан II виголосив полум’яну промову, в якій закликав Христове воїнство вирушати на Схід для визволення Єрусалима від рук невірних. У Хроніці Роберта Реймського наведено слова понтифіка: «Особливо нехай спонукує вас святий Гроб Господень... Гроб, яким нині володіють нечестиві, і Святі Місця, які ними підло паплюжаться і ганебно нечестивістю їхньою плямуються... Єрусалим — це пуп землі, край найбільш плодоносний порівняно з іншими, земля ця — немов другий рай. Її прославив Спаситель роду людського своїм приходом, прикрасив її своїми діяннями, освятив стражданням, спокутував смертю, увічнив похованням».
Першими вже навесні 1096 року до Палестини вирушили бідняки та дрібні лицарі на чолі з Петром Пустельником, несамовитим проповідником Хрестового походу. Більшість його учасників, які влаштовували шляхом (у Німеччині, Угорщині, Сербії, Візантійській імперії) страшні єврейські погроми і займалися розбоєм, загинули ще в дорозі. Жалюгідні залишки «хрестоносного воїнства» були перебиті у жовтні в Малій Азії турками-сельджуками.
15 серпня на чолі 90-тисячного добре озброєного війська виступив Готфрід Бульйонський, трохи пізніше з Нормандії вирушили загони герцога Роберта та з Фландрії графа Роберта Фріза. Із серця Франції Парижа — рідний брат короля Філіпа I Гуго де Вермандуа, а також Стефан Блуаський і Шартрський; із Південної Італії — Боемунд Тарентський і Танкренд д’Отвіль, а з квітучого Провансу — Раймонд Тулузький. Попереду хрестоносців чекали перемоги при Дорілеї над турками-сельджуками Килич-Арслана (1 липня 1097 р.), більш ніж піврічна облога міста-фортеці Антіохія і, нарешті, взяття штурмом 15 липня 1099 року Єрусалима. Два дні не припинялася різанина — хрестоносці не щадили ані мусульман, ані іудеїв. Титул «захисник Гробу Господнього» дістав, попередньо відмовившись від королівської корони, неформальний лідер походу, «лицар без страху і докору» Готфрід Бульйонський. На Святій Землі було утворено чотири християнські держави — Єрусалимське королівство, князівство Антіохійське, графство Едесса і королівство Мала Вірменія. Так було відкрито дуже неоднозначну епоху Хрестових походів, вплив якої на хід світової історії та культури важко переоцінити.
Боротьба Хреста і Півмісяця за Палестину точилася зі змінним успіхом майже два століття. Трагічним апофеозом Хрестових походів стала героїчна оборона християнами Акри — останнього бастіону хрестоносців на Святій Землі, що впав 18 травня 1291 року. «Для лицарів і селянства XI століття Хрестові походи були своєрідним виходом накопиченої в Європі енергії, а головною принадою стала можливість заволодіти новими землями, багатствами й здобути заморські лени», — писав Жак Ле Гофф у «Цивілізації середньовічного Заходу».
1204 — завоювання Константинополя хрестоносцями
Вхід хрестоносців у Константинополь 12 квітня 1204 року. Художник Ежен Делакруа
Вхід хрестоносців у Константинополь 12 квітня 1204 року. Художник Ежен Делакруа
Відправлені в четвертий Хрестовий похід хрестоносці «відхилилися» від своєї головної мети — відвоювання Єрусалима, захопленого великим воїном Ісламу Салах-ад-Діном після Хіттінського розгрому 1187 року.
Із допомогою флоту, котрий надав венеціанський дож Енріке Дандоло, 12—13 квітня 1204 року хрестоносці взяли штурмом і розграбували столицю Візантійської імперії Константинополь. «Всякий брав собі будинок, який йому було завгодно, і таких будинків було досить для всіх», — писав маршал Шампані Жоффруа Віллардуен. Візантійці, котрі не змирилися з поразкою, заснували в Малій Азії Нікейську імперію. Хрестоносці ж створили Латинську імперію, що проіснувала до 1261 року, коли була знищена візантійцями на чолі з імператором Михайлом Палеологом. Утім, цей реванш став слабкою розрадою: міць великої імперії була підірвана, і вона остаточно впала 29 травня 1453 року під ударами турків-османів.
1240 — війська монгольського хана Батия взяли штурмом Київ
Монголи вогненним смерчем пронеслися по землях Північно-Східної Русі (1236—1238), захопивши більшу частину земель Русі (окрім Новгорода, Пскова та ряду князівств на території сучасної Білорусі), нарешті, захопили Чернігів (1239), і після тримісячної облоги 6 грудня 1240 року взяли місто-символ — «матір міст руських» Київ. Монголи далі рушили на Захід, де здобували перемоги в Галицько-Волинській Русі, Польщі, Сілезії, Моравії, Угорщині, Хорватії, але їхні сили були серйозно ослаблені опором, що їм чинили на Русі.
1396 — Болгарія завойована турками-османами
25 вересня в битві поблизу Нікополя османи султана Баязида Блискавичного розгромили хрестоносців, на чолі з королем Угорщини Сигізмундом I. У цій же битві потрапив у полон останній цар Болгарії Шишман III. Потужна свого часу слов’янська держава, що боролася з XI століття за гегемонію на Балканах із Сербією та Візантією, була перетворена на провінцію зароджуваної Османської імперії. Тільки 1878 року після Берлінського конгресу частина болгарських земель дістала широку автономію.
1444 — у битві під Варною армія султана Османської імперії Мурада II завдала нищівної поразки хрестоносцям
У битві, що відбулася 10 листопада 1444 року, загинув король Польщі й Угорщини Владислав III на прізвисько «Варненьчик».
Це був останній акорд у русі хрестоносців на Схід. Надалі християни перейшли до оборони, хіба що на Піренейському півострові тривала переможна Реконкіста (останній бастіон маврів — Гранада — впав 1492 року, також у рік Пацюка). Прямим наслідком поразки хрестоносців під Варною стало падіння Константинополя 1453 року і завоювання Сербії (1459), Боснії (1463) та Герцеговини (1483).
1480 — падіння монголо-татарського ярма на Північно-Східній Русі
Великий князь Московський Іван III відмовився платити данину Золотій Орді. Спроба хана Великої Орди Ахмата «зразково покарати» московітів завершилася патовою ситуацією — після «Стояння на Угрі» (верхів’я Оки), що тривало майже всю осінь, ординці відступили в приволзькі степи. Завдяки цій безкровній перемозі московські князі істотно посилили свої позиції в боротьбі з Тверським і Рязанським князівствами та Новгородською республікою за верховенство на землях Русі.
1516 — Томас Мор опублікував знамениту «Утопію»
Великий гуманіст, лорд-канцлер королівства Англія, людина рідкісного розуму Томас Мор у голландському місті Лувені випустив у світ книжку, що відіграла величезну роль в історії людства. В ній описується ідеальне суспільство соціальної справедливості на острові Утопія (місце, котрого немає, від гр. «немає» і «місце»). Зі сторінок книжки постає раціональне, з елементами тоталітарії суспільство, де всі працюють, а розподіл грунтується на принципах повної рівності, і оспівуються доброчесність й освіченість. У цьому утопічному співіснуванні скасовані приватна власність, класові привілеї. Лорд-канцлер Томас Мор, який не прийняв Реформації і став особистим ворогом Мартіна Лютера, 1535 року за наказом англійського короля Генріха VIII, котрий став главою державної церкви — англіканської, — закінчив життя на пласі. Не таке вже й рідкісне явище, як для Середньовіччя. Католицька церква прилучила Томаса Мора до сонму святих. Утім, знайшлися у Мора «послідовники» і на «лівому фланзі» — комуністи, які ввергли «із добрих намірів» чималу частину світу у вир терору та хаосу.
1564 — 27 травня помер Жан Кальвін, видатний діяч Реформації
1541 року уродженець французького міста Нуайон Кальвін став диктатором Женеви. Ще перебуваючи у Франції, він опублікував трактат «Наставляння в християнській вірі» (1536), систематизувавши і розвинувши вчення Лютера і Цвінглі. Його ім’ям названо потужну течію у протестантизмі — кальвінізм, що набув повсюдного поширення у Швейцарії, Голландії, Франції (гугеноти), Речі Посполитій, Шотландії. Кальвін вирізнявся шаленою нетерпимістю до ворогів і дисидентів. Так, за його наказом 1553 року було спалено на вогнищі іспанського лікаря і мислителя Мігеля Сервета.
1588 — загибель «Непереможної армади»
Спроба іспанського флоту, яким командував Алонсо Перес де Гусман (130 військових кораблів, 8000 матросів і 19000 солдатів при 2630 гарматах) узяти на борт у портах Фландрії експедиційний корпус герцога Александра Фарнезе і висадитися в Англії, завершилася повною катастрофою. Англійський флот, серед командирів якого з дозволу королеви Єлизавети I був і знаменитий пірат Френсіс Дрейк, протягом липня—серпня в протоці Ла-Манш постійно атакував іспанців, не давши їм прийняти на кораблі війська Фарнезе і знищивши безліч кораблів іспанців. Розгром довершила буря в Північному морі й Атлантиці. У порт Сантандер повернулися лише 86 кораблів і менш як половина воїнів.
1636 — Абахай, син засновника маньчжурської династії Нурхаці, оголосив себе імператором Китаю
Династія дістала назву Цин (Світла). Абахай підкорив Корею і поступово опанував увесь Китай. Маньчжури правили Китаєм аж до 1911 року.
1648 — Вестфальський мир і початок Національно-визвольної війни українського народу (1648—1657)
Підписанням мирного договору в Мюнстері й Оснабрюці завершилася Тридцятилітня війна (1618—1648) — перший загальноєвропейський конфлікт.
Серед головних переможців виявилися Швеція і Франція. Швеція компенсувала військові витрати значними грошовими
«Новый почтарь-мироносец, отправленный из Мюнстера 25 октября 1648 года с радостной вестью», – извещение о подписании Вестфальского мира. Гравюра на дереве, Франкфурт-на-Майне, Музей почты
«Новый почтарь-мироносец, отправленный из Мюнстера 25 октября 1648 года с радостной вестью», – извещение о подписании Вестфальского мира. Гравюра на дереве, Франкфурт-на-Майне, Музей почты
виплатами, а також анексувала Західну Померанію, герцогство Бремен і Вісмар, отримавши у свої руки гирла всіх судноплавних рік у Північній Балтиці. Франція як «гарант миру» окупувала незначні, але стратегічно важливі території в Ельзасі та Лотарингії. Ряд територій дістали Саксонія, Бранденбург, Брауншвейг—Люнебург, Гессен—Кассель, Мекленбург і навіть Баварія (попри те, що це новоспечене курфюрство опинилося в стані переможених). Було офіційно визнано державну незалежність Швейцарії та Нідерландів, а кальвіністи здобули рівні права з католиками та лютеранами. Імперія Габсбургів обмежувала свій вплив лише спадкоємними землями. Вестфальський мир став важливим етапом у формуванні системи рівноваги у Європі.
Також 1648 року відбулася подія, якій спочатку в Європі не надали ваги. Чергове повстання українських козаків, котре очолив гетьман Богдан Хмельницький, поступово перетворилося на потужну революцію, спрямовану проти національного і релігійного утиску в Речі Посполитій.
1654 року в Переяславі на козацькій раді, попри протести ряду старшин, Гетьманська Україна пішла на союз із Московським царством. На жаль, гетьман Богдан Хмельницький не мав вибору, бо опинився в цілковитій ізоляції. Михайло Грушевський писав: «Увесь хід історії Європи міг взяти інший і кращий напрямок, коли б Україна увійшла в політичну унію з Москвою на початку своєї боротьби з Польщею, ще повна сил… здатна бути опозицією Москві, обстояти себе в цій позиції і не дати зіпхнути себе на становище провінції».
Продовження буде
Автор: Сергій МАХУН для ДТ
