16.05.2007 Галицькі коріння Зигмунта Фрейда
Маловідомі та суперечливі факти із життя родини
всесвітньо відомого вченого-психолога
Інформаційним приводом, як кажуть в теорії журналістики, до цих заміток послужила вистава “Істерія” – одна з постановок київського театру ім. І. Франка. Це творча робота українського режисера з Канади Григорія Гладія за п’єсою англійського драматурга Террі Джонсона. Головну роль – всесвітньо відомого психоаналітика Зигмунта Фрейда – зіграв Богдан Ступка.
Вистава мала добру рекламу і численні відгуки у ЗМІ. На одному поважному загальнонаціональному телеканалі промайнула інформація (залишився слід в Інтернеті), що перші три роки свого життя Зигмунт Фрейд “провів в українському містечку Тисьмениці на Галичині”. Саме це твердження і привело нас до музею історії Тисмениці (Івано-Франківська область). Директор музею Лілія Лишега та відомий на Прикарпатті історик-краєзнавець Ярослав Оленчук впевнені, що телевізійники допустили певну неточність. Натомість привели свої аргументи – варшавське видання праці Ірвінга Стоуна, який досліджував роль жінок у житті Фрейда.
З цієї книги, зокрема, довідуємось, що з Тисменицею, давнім центром кушнірства, тісно пов’язане життя батька Зигмунта – Якоба Фрейда. 1831 року молодий Якоб, якому ще не було і 17 років, одружився з тисменицькою міщанкою Саллі Каннер. Ірвінг Стоун пише, що, займаючись торгівлею шерстю і тканинами, батько з часом добився в цьому бізнесі непоганих успіхів – став місцевим представником відомих віденських та празьких фірм. Так, одного з років він продав 1300 бел шерсті, що означало серйозний оборот і немалі прибутки.
Після переїзду Якоба і Саллі до Фрайбергу, що на півдні Моравії, недалеко від кордону Прусії і Польщі, сім’я була шанованою у цьому містечку. Якоб торгував худобою, м’ясом, шкірою, воском, коноплями, часто у справах їздив по Галіції, Моравії, Австрії. Саллі виховувала двох синів, вела бухгалтерію та слідкувала за магазинами.
У 35-літньому віці Саллі померла. Зигмунт, за переконанням біографа Стоуна, ніколи не дізнався причин її передчасної смерті – про це у сім’ї не прийнято було говорити.
1855 року, через п’ять років після смерті першої дружини, 40-річний Якоб одружився вдруге – з Амелією Натанзон, 20-ти літньою донькою віденських підприємців, яка мала чимале придане. Натансони також були вихідцями із Галичини, до столиці переїхали набагато раніше і відігравали одну з провідних ролей у торгівлі шерстю в цілій Австрії.
Через рік у Якоба і Амелії народився перший син – Зигмунд, якому судилося стати вченим-психологом зі світовим ім’ям. Згадуючи історію своїх батьків, Зигмунт щиро вірив, що мати вийшла заміж за коханням, а не з розрахунку. Хоча батько і був 40-річним вдівцем з двома дітьми, однак він, за переконанням Стоуна, полонив юну Амелію спокійним врівноваженим характером, взірцевими манерами, умінням давати собі раду у житті.
Якщо Ірвінг Стоун говорить про Якоба Фрейда, як успішну підприємливу людину, то зовсім інші акценти знаходимо у праці сучасного дослідника Н.В.Зборовської “Психоаналіз і літературознавство”. Наведена нижче цитата є дещо просторою, однак, на нашу думку, дуже добре характеризує обох Фрейдів: і старшого, і молодшого.
“Батько викликав у Фрейда суперечливе ставлення до себе. Його бізнес був невдалим, сім’я часто голодувала, були злидні. Саме через батька малим Фрейд переживав свої головні фобії – голоду, бідності, приниження. Одну з дитячих травм, що вплинула на самоутвердження Фрейда, склав прикрий випадок. Невідомий перехожий на вулиці принизив його батька як єврея. Спокійна реакція на образу викликала в душі дванадцятирічного Зигмунда глибинну відразу до слабкодухості батька і свого походження.
За його зізнанням, саме ця історія закріпила в уяві сцену з давньої історії, в якій батько великого семітського антагоніста Риму Ганнібала змусив сина на сімейному вівтарі Бел-Хамона поклястися помститися римлянам. Образ Ганнібала посів центральне місце у дитячих фантазіях Фрейда. Захоплення вождями та політиками, а також ідентифікація себе із Ганнібалом тривали роками: Ганнібал мріяв про завоювання Риму, а Фрейд – про інтелектуальне завоювання світу”.
Звичайно, наші замітки – не наукова праця і, ясна річ, не притендують на вичерпну відповідь на усі поставлені запитання. У житті Зигмунта Фрейда та його родини залишилось немало нерозгаданих таємниць, які ще чекають своїх дослідників.
Богдан Мохняк для Народної Правди
