23.03.2007 КОЛЮЧКИ І ТРОЯНДИ МИКОЛИ ЧАЙКОВСЬКОГО
Ім’я українського письменника, адвоката і політичного діяча Андрія Чайковського в Україні добре відоме. Проте про одного з його синів, Миколу Чайковського, математика, творця української математичної термінології, автора сотень наукових праць із алгебри й теорії чисел, мало хто знає. Він один із тих небагатьох галичан, хто вижив у 30ті роки в пеклі ГУЛАГу. Врятувало блискуче знання латини (політв’язня залучали до перекладу лікарських інструкцій) і… риб’ячий жир, який допоміг триматися в безвітамінному середовищі. У січні виповнилося 120 років з дня народження представника славного роду. З нагоди пам’ятної події на батьківщину вченого, в історичне місто Бережани, приїхали науковці Львова, Тернополя та інших міст.
Микола виховувався в інтелігентній сім’ї, глибоко пройнятій патріотичним духом. Батько — адвокат Андрій Чайковський — був співзасновником і першим головою бережанської «Просвіти» та диригував хором «Бережанський Боян». Він разом із повітовим суддею Дем’яном Савчаком об’їздив усі села повіту, пробуджуючи національну свідомість галичан. Мати Наталія Гладилович працювала вчителькою і брала активну участь у жіночому русі. В родинному будинку, який добре зберігся донині, не раз гостювали Іван Франко, Осип Маковей, композитор Денис Січинський... Саме тут були написані статути місцевих патріотичних організацій «Просвіта», «Українська бесіда», «Січ». Важко не погодитися з тернопільським істориком Романом Матейком, який назвав три джерела патріотичного духу Миколи Чайковського: сімейне виховання, навчання в Бережанській гімназії, де він здобув знання кількох мов та ознайомився з українською і зарубіжною літературною класикою, нарешті, сама галицька дійсність, адже на зламі XIX і XX століть цей край був епіцентром української національної справи.
Микола вперше у житті не послухався батька, і не поїхав до університету студіювати право, щоб перейняти в Бережанах адвокатську канцелярію Чайковського-старшого і забезпечити собі пристойний матеріальний достаток. В його долі вирішальний рух зробив звичайний учнівський… циркуль. Коли хлопчина почав користуватися ним, то самостійно дійшов висновку, що сторона правильного семикутника, вписаного в коло, наближено дорівнює половині сторони правильного трикутника, вписаного в те ж коло, — не знаючи, що це відкриття вже було зроблено в X столітті.
Слухаючи лекції з математики та філософії у Празькому університеті, юнак відкинув пропозицію знаменитого фізика Івана Пулюя зайнятися експериментальною фізикою і працювати в лабораторії професора Гайтлера. Його стихія — математика. Будучи студентом Віденського університету, пише докторську роботу, яку захистив уже у Львові.
Микола Чайковський став третім серед математиків (після Володимира Левицького та Петра Огоновського) дійсним членом НТШ. У монографії «Микола Чайковський — видатний український математик і громадський діяч» доцент Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка Григорій Возняк відзначив вагомий внесок Миколи Чайковського у розробку української математичної термінології. У «Словарі чужих слів», виданому в 1910 р. спільно із Зеноном Кузелею, він був автором понад тисячі математичних термінів. «Універсальність, різноплановість і всеохопність» — так охарактеризував наукові здобутки Миколи Чайковського в царині термінології Г.Возняк. Пізніше, у 1923 році на II з’їзді українських інженерів і техніків у Львові, талановитий математик ще чіткіше визначить значущість наукової термінології: «…Вона необхідна для існування національної культури так само, як літературна мова та одноцільний правопис». Ця максима не втратила актуальності і нині.
А вже на початку 30-х років Микола Чайковський під керівництвом академіка Миколи Кравчука поглибив попередні дослідження і прилучився до створення грунтовного «Українського термінологічно-фразеологічного математичного словника».
У короткий, як спалах зорі, період української державності 1917—1920 років доля посилала Миколі Чайковському різні випробування. Математик був повітовим комісаром ЗУНР у містечку Раві Руській, викладав у Кам’янець-Подільському університеті, виконував адміністративну роботу в Хоровій капелі Олександра Кошиця, яка мандрувала світом із надією вплинути на учасників Паризької конференції, щоб вони визнали незалежність України.
Працюючи в 1923—1924 роках на запрошення львівської громади в Підпільному українському університеті, Микола Чайковський остаточно переконався, що польська влада не забезпечить вільного розвитку навчального процесу. Мабуть, тому на хвилі «коренізації» він повернувся 1929 року в радянську Україну. Певний час працює в одеському Інституті народної освіти, організовує фізико-хіміко-математичний інститут, в якому завідує навчальною частиною. Та молох репресій безжально все зупинив. У березні 1933-го вченого і педагога заарештували і звинуватили у приналежності до УВО (Української військової організації), яка нібито готувала повстання. В результаті — «десятирічка» на Соловках і Біломорканалі. Після звільнення Чайковський працює в Казахстані.
Після реабілітації у 1956 році, вже літньою людиною він повертається до Львова. У місцевому університеті професор Микола Чайковський заглиблюється в нові на той час напрями — досліджує роль математики в естетичному вихованні учнів, пропагує роль історичного елемента у математиці. Невтомний галичанин заодно не полишає свою «термінологічну» роботу — бере участь в укладанні «Української математичної бібліографії» та підготовці «Української радянської енциклопедії», до якої написав 51 статтю. У співавторстві з Ф.Гудименком, Й.Погребинським та Г.Саковичем видає «Російсько-Український математичний словник» (1960), що містить 1200 термінів.
«Батьки мені дали здоровий організм і… любов до свого народу, обов’язок щиро працювати» — у своїх спогадах Микола Чайковський ніби підіб’є підсумок всього життя. Талановитого вченого не стало 1970 року. А його математичні ідеї переживають не одне десятиліття і дають поштовх новим науковим дослідженням.
Роман ЯКЕЛЬ (Бережани—Тернопіль) для ДТ
