31.01.2007 Історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна” в с.Трипілля
Mузей “Прадавня Аратта – Україна” гостинно відкрив свої двері
На березі Дніпра неподалік Дівич-гори, де знаходиться село Трипілля Київської області, гостинно відкрив свої двері новий музей. Його засновники – не держава і не громадські організації, а цілком конкретні люди, які є щирими українцями не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені.
Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас , Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече,
Бо ми тоді вже побілили Хату,
Як ти іще не вийшла із печер.
Борис Олійник
Це рядки з вірша Бориса Олійника. Дійсно, трипільці будували собі хати, обмазували зсередини і зовні, потім білили і фарбували – так само, як традиційно робили українці в селах. Деякі подібні на трипільські хати і дотепер можна знайти в глухих селах України і Молдови...
Відкритий нещодавно музей «Прадавня Аратта – Україна», знаходиться у селі Трипілля, поблизу якого більше ста років тому київський краєзнавець В. Хвойка відкрив трипільську археологічну культуру – комплекс речових залишків апофеозу Аратти.
Засновниками приватного історико-археологічного музею “Прадавня Аратта – Україна” є відомий колекціонер Олександр Поліщук, будівельник Володимир Лазоренко, художник Анатолій Гайдамака і науковець Юрій Шилов.
Трипільська культура була поширена в основному на території нинішньої Правобережної України, лише невелика її частина була на території Молдови і Румунії. В українській землі і досі лежать мільйони нерозкопаних пам’яток. Радянська наука засекретила всі дослідження Трипільської культури, які відбувалися до 1937 року, більш того – вчені-дослідники були розстріляні. Радянська влада, як і царська влада в 19 столітті, не могла допустити, щоб український народ мав в своїх історичних здобутках таку красномовну сторінку, як Трипільська культура.
До Жовтневої революції на території України було зібрано більше 300 приватних колекцій Трипільської культури, які потім були законсервовані і десь сховані. Коли 15-20 років тому Олександр Поліщук вперше побачив трипільські речі, він здивувався, чому ніде немає інформації: речі є, а інформації про них і про цю культуру немає.
Інститут археології України продовжував традицію замовчування даних про цю величну культуру. Крім вузьких спеціалістів-археологів, що займалися дослідженням періоду неоліту і міді на території України, ніхто не знав ні про саму культуру, ні про територію її поширення. І донині інститут археології ревно ставиться до предмету свого дослідження – Трипільської археологічної культури, монополізуючи її і не допускаючи, щоб хтось, окрім їхньої профспілки – співробітників інституту, досліджував цю культуру і розглядав її не тільки як археологічний феномен або поза тими межами, ними ж встановленими.
Коли Олександр Поліщук зібрав колекцію Трипільських речей, купляючи їх у приватних осіб і людей, які виїжджали на проживання за кордон і не могли ці речі вивезти, він почав міркувати над створенням Трипільського музею. Хвиля зацікавлення Трипільською темою або, говорячи словами Поліщука, “вибух” почався приблизно у 1999 році завдяки його спілці з Шиловим і ще декількох чоловік, в числі яких покійний Сергій Платонов, відомий своєю колекцією, що експонувалася в Києво-Печерській лаврі і Софії Київській.
В музеї представлено більше 500 предметів, в той час, коли в Національному історичному музеї України всього 100. Чому так? Бо інститут археології України, який має право на розкопки, чомусь ховає знайдені і описані речі, а не представляє на огляд громадськості, яка за останні роки вже хоч чує про Трипільську культуру, але все ще не бачить – всього того, що є по цій культурі.
Коли потрапляєш в музей “Аратта-Україна”, де поруч з трипільськими речами можна побачити й предмети 19 століття в надзвичайно органічному з ними поєднанні, ти ніби опиняєшся в іншому вимірі – стоїш в трипільській світлиці, яка дивовижно нагадує українську, має таку ж піч – винахід трипільців, той самий дідух у куті, такі ж миски і горщики.
В музеї можна побачити не тільки матеріальні автентичні речі – там відчувається особлива атмосфера, а енергетика тієї землі заряжає тебе ще в дворі, де стоїть реконструйована трипільська хата, а на подвір’ї сидять жіночі глиняні статуетки – такі, які ліпили трипільці, тільки у збільшеному вигляді.
Олександр Поліщук переконаний, що про Трипільську культуру мають знати всі українці, бо українці, за його словами, – це не те, що люди першого сорту, а “вищі люди в світі”. За ними стоїть велична Трипільська цивілізація, вони є прямими нащадками того народу, який породив всі індоєвропейські народи, що пішли і в Європу, і в Азію. Згадаймо хоча б арійців, які пішли в Індію та Іран, а через століття-тисячоліття поверталися, наприклад, у вигляді кіммерійців, скіфських і сарматських племен на територію України.
Отже, ми радимо всім відвідати музей, бо словами неможливо розповісти про те, що варто побачити і відчути.
Адреса: вул. Риболовецька, 1
с.Трипілля, Київська обл. (поблизу причалу)
Проїзд: від станції метро “Видубичі” маршрутним таксі “Київ-Стайки”, “Київ-Ржищів”, “Київ-Букрин”, “Київ-Канів” (через Ржищів) до зупинки “Школа-інтернат” в с.Трипілля.
Час роботи: з 10-00 до 19-00, без вихідних.
Вартість екскурсії:
* 10 грн. – для дорослих (діти у супроводі дорослих – безкоштовно) * 5 грн. – для студентів * 3 грн. – для організованих груп школярівТел. для довідок – (044) 520-94-44
Музей «Прадавня Аратта-Україна» поповнив колекцію дивовижним трипільським артефактом
Експозиція історико-археологічного музею «Прадавня Аратта-Україна» в селі Трипілля збагатилася новим надбанням.
Цій трипільській мисці з оберігаючою (проти годинникової стрілки) сваргою 6700 років
Миска-покришка з Вінничини 4700-го р. до н. е. поєднує дві технології нанесення візерунку — заглиблений орнамент і поліхромний розпис.
Ця миска, якій приблизно 6700 років, є частиною великої колекції, зібраною вчителем історії з сільської школи з Ямпільського району Вінницької області, повідомляє Народний Оглядач.
Цікаво, що більше сотні з керамічних предметів цього зібрання несе на собі зображення свастя (свастики, сварги, коловорота). Цей знак є традиційним арійським оберегом, що символізує Центр, навколо якого обертається Всесвіт.
Це дивовижний артефакт Трипільської цивілізації. Унікальність цієї миски-покришки в тому, що вона одночасно є носієм двох технологій нанесення візерунку — заглибленого орнамента та поліхромного розпису.
мискою-покришкою 4700-го року до н. е., прикрашеною трипільським заглибленим орнаментом «Інь-Янь».
Надзвичайно важливим є присутність на цих мисках зображення свастя. Загальновідомо, що свастя (сварга, свастика, сонячний хрест) — це своєрідна візитна картка арійських народів. Тому можна обґрунтовано стверджувати, що ця знахідка ще раз підтверджує належність трипільського етносу до арійської (індоєвропейської) мовно-культурної спільноти.
Музей «Прадавня Аратта-Україна» має цілу колекція подібних мисок. Заглиблений орнамент частіше виконувався на поверхні миски-покришки, а поліхромний розпис — на внутрішній. Деякі миски одночасно розписані і на внутрішній, і на зовнішній стороні. Сполучення двох методів нанесення візерунку на тому ж самому предметі досі невідомо археологічній науці. Подібні знахідки, крім колекції музею, є лише в зібранні Сергія Тарути.
