30.01.2007 Життя солодке та коротке
Сьогодні це вже не епідемія, а пандемія. Та й не лише у світі – в Україні ця хвороба торкнулася понад мільйона громадян. І це – лише офіційні цифри. Парадокс полягає у тому, що з окремою формою цієї недуги хворий можете жити і десять, і п’ятнадцять років, нічого не підозрюючи. Цим хворим можете бути Ви…
Сьогодні це вже не епідемія, а пандемія. Та й не лише у світі – в Україні ця хвороба торкнулася понад мільйона громадян. І це – лише офіційні цифри. Поряд зі СНІДом, про який хоч більш-менш часто говориться, про цю хворобу говорять лише один раз на рік, та й то – у визначених колах. А тим часом кожен день в Україні фіксується один хворий на цю недугу. І це, знову повторюся, офіційно.
Парадокс полягає у тому, що з окремою формою цієї хвороби ви можете жити і десять, і п’ятнадцять років, нічого не підозрюючи. Час розплати прийде потім, коли виявиться, що початкові стадії давно пройшли і тепер вже навіть пізно лікувати.
Це все – про цукровий діабет. Після цих слів більшість з вас не захоче читати до кінця, але таким чином ви збільшити свій шанс не виявити цю хворобу зараз. Так було і зі мною. Я не можу назвати точну кількість років, які я жила з діабетом – і навіть про нього не знала. Просто я не рахувала. Ну, а коли дізналася, вважала, що виникає хвороба лише від надмірного споживання солодкого. Недаремно ж називається вона – цукровий діабет. А тим часом діабет руйнував мої клітини, мої органи. Спочатку боліло серце, потім – печінка… Лікувала спочатку серце, пила валер’янку, потім печінку. Як кинулися лікувати – виявилося, що залишилося (слава Богу, що залишилося) дуже мало часу.
І таких як я – дуже багато. Тих, хто живе і не знає, чим він хворіє. І якщо раніше діабет вражав лише людей старших віком, то сьогодні в лікарні лежать півторамісячні діти. І це при тому, що в роду у них діабетиків нема. Лікарі називають різні причини виникнення хвороби. Перші, і найголовніші – неправильне харчування та погана екологія, а ще – нервування. Саме цим і пояснюється, що кількість хворих зростає щодня, адже сьогодні жити і не нервувати, жити і правильно харчуватися – майже не можливо.
Для загальної довідки: діабет буває двох типів. Перший, коли інсуліну в організмі виробляється зовсім мало, або взагалі не виробляється. Таких хворих – переважна більшість і майже всі вони – інсулінозалежні, тобто щодня вони потребують дози, як наркомани. Але якщо доза у наркомана наближає час смерті, то інсулін дозволяє прожити хоча б на день довше. До речі, якщо інсулінозалежного позбавити його ліків, то в кращому випадку він може прожити півтора року. У гіршому – дванадцять годин.
Другий тип діабету – це коли інсуліну в організмі виробляється достатньо, але з різних причин він просто не засвоюється. Оце саме той випадок, коли хворий може роками не знати про свою хворобу, адже жодних виявів зовні не мати. Іде повільне руйнування всіх органів. Хворий лікує то серце, то печінку, п’є валер’янку і геть не задумується про те, щоб піти та здати аналіз крові на цукор. Потім, коли діабет загострюється, людина відчуває, що постійно хоче пити. І ніби п’є – і не напивається. У роті – постійна густа слина. Якщо у вас були хоч якісь подібні ознаки – негайно звертайтеся до лікаря. До речі, саме хворих другим типом діабету найбільше, хоча за статистикою їх – менше. Просто більшість з них не стають на облік в лікарні, а лікуються самі.
Величезною проблемою є ліки та саме лікування. Інсулін – це грандіозна проблема України. Його постійно бракує, а це означає, що якогосьо дня хтось так і не дочекається продовження свого життя. І якщо у великих місцях з інсуліном ще біль-менш нормально, то у районах… Те саме стосується і спеціальних ліків. Майже всі вони – закордонні, а значить – дуже дорогі. А оскільки діабетики поки що в основному пенсіонери, то дозволити їх вони собі не можуть. Не варто й говорити вже про спеціальну їжу без цукру. І хоча діабет називається цукровим – так хочеться солодкого. Хочеться – перехочеться, адже кілограм зефіру без цукру коштує понад сорок гривень. Чи дозволить це собі пенсіонер?
Після всього може виникнути запитання: чому я, власне, про це говорю? Та тому, що 14 листопада – всесвітній день діабету. І вже десять років поспіль у Будинку кіно влаштовується спеціальна виставка, де представлені компанії, які виробляють в Україні діабетичне харчування, де можна купити ліки та засоби самоконтролю. Також там безкоштовно можна виміряти тиск, рівень цукру в крові та проконсультуватися в офтальмолога, адже діабет дуже сильно б’є по очах. Вхід туди – завжди вільний і кожен може зайти й протестуватися. Можливо, саме завдяки цьому він зможе виявити свою хворобу на ранній стадії та запобігти її розгортанню.
А взагалі, дуже хотілося б, аби кожен, навіть той, хто вважає, що це йому не загрожує – зробили у найближчій лікарні аналіз крові на цукор. Адже діабет може зародитися у кожному у будь-який момент.
Аня ДАНЬКО, І-РЕПОРТЕ
