07.12.2006 Володимир Улянич. Він мав бути королем України ХХ століття .
Уривки з книги В.Улянича
про Василя Вишиваного – ерцгерцога Вільгельма Габсбурга
Таким був Вільгельм Габсбург ( Василь Вишиваний ) в дитинстві, коли утік з імператорського австрійського дому на Буковину, щоб пересвідчитися, що українці ніякі не дикі розбійники, а прекрасна, вродлива, співуча і багата душею нація, народ. Тоді саме він зробив свій кардинальний вибір на користь українській ідеї.
1925 рікВільгельм Габсбург виїхав до Франції вірогідніш за все тому, що
повністю розчарувався в тій групі політичних діячів, з якою
випускав газету “Соборна Україна”. У Франції він зустрічається з українськими емігрантами петлюрівської, унееровської орієнтації – Андрієм Левицьким, Шелухіним, Токаржевським, Прокоповичем, генерал-хорунжим Олександром Удовиченком та лідером руху українських націоналістів Євгеном Коновальцем
(допит від 14.4.48 ).
В цей час у нього з”явилася співжителька, з якою він перебував в громадянському шлюбі. Саме через неї Габсбургу довелося покинути Париж, оскільки за його відсутності співжителька підробила банківський чек, була заарештована поліцією, показавши на допиті, що все це – справа рук Вільгельма Габсбурга. Насправді ж в цей час той перебував на французькій Рів”єрі, де зустрічався з американським автомобільним магнатом Фордом.
Будучи в Парижі, Коновалець написав Вільгельму Габсбургу
невеликого листа, пропонуючи зустріч. Як посвідчив на допиті 23 вересня 1947 року Вільгельм Габсбург, Євген Коновалець вважав можливим посередництво ерцгерцога для фінансування своєї організації діловими колами США. Через кілька днів Габсбург провідав полковника Коновальця в номері одного з паризьких готелів.
Mаленький Вільгельм з матір’ю – італійською графинею Тосканською.
Вільгельм Габсбург познайомився з Коновальцем ще в 1919 році, коли полковник командував групою Січових Стрільців, а ерцгерцог служив у військовому міністерстві полковника Всевлода Петрова в Кам”янці-Подільському.В Лондоні Вільгельм Габсбург зустрічався з мільйонером
Морганом. Можливо, там він також просив матеріальної допомоги для Євгена Коновальця..
Вільгельм об’їздив півсвіту, ставши попервах шукачем романтичних пригод.
1926 рік
1 липня. ВУНПКР видає перший універсал до українського
козацького народу, підписаний Іваном Полтавцем-Остряницею, де той проголошується Гетьманом і Національним Вождем усієї
України обох боків Дніпра та військ козацьких і запорозьких.
Універсал побачив світ після смерті Симона Петлюри і за його
формулюванням Іван Полтавець-Остряниця став начебто
наступником Головного Отамана. Після виходу цього універсалу
значна частина прибічників Павла Скоропадського відійшла від
УНАКОТО. Полтавець-Остряниця був проголошений диктатором
Української Народної Козацької Республіки.
До цього часу організація включає в себе вісім кошів: в Болгарії, Австрії, Німеччині, Чехословаччині, Марокко, Польщі, Канаді і на Україні ( Повстанський кіш ). Всього організація нараховувала близько 40 000 членів, на території Польщі знаходився кіш в 1500 козаків, які об”єднувалися в чоти, сотні і полки, на чолі був кошовий отаман, генерал-хорунжий Іван Волошин (Кравченко), на Волині кошовим був контрадмірал Савченко-Більський. До цього коша входили три полки: в Ковелі – полковник Захар Дорошенко, в Дубно – полковник Наум Тадієв, в Луцьку – полковник Павло Мінченко.
( Стеценко П. Чи були козаки козаками? або Хто такі
націоналісти-гетьманці? // “Старожитності”, – Київ: “Пам”ятки
України”, 1993, ч.2 (38), с. 16-17).
Посвідчення австрійського громадянина англійської зони окупації післявоєнного Відня Вільгельма Габсбурга, вилучене в нього розвідниками російської військової розвідки “Смерш”, які викрали ерцгерцога і таємно доставили в Київ в 1947 році, розпустивши лжеінформацію про його передчасну смерть.
В цьому році Вільгельм Габсбург виїздив до Мадріду в гості до
двоюрідного брата, іспанського короля Альфонса ХІІІ, матір якого, Марія Австрійська Габсбург-Лотрінген, була рідною сестрою батька Вільгельма Габсбурга. Іспанському королю на той час йшов 41-ий рік, він був старшим за Вільгельма Габсбурга всього на дев”ять років. Тут можлива неточність з боку Вільгельма Габсбурга: вірогідніш за все, що в Мадріді він був в 1926 році 17 травня, коли його двоюрідному брату, іспанському королю Альфонсу ХІІІ виповнювалося сорок років.
( допит від 5 вересня 1947 року, с.2-3).
1927рік
12 липня. Коновалець шукав системну конструкцію для
організації національного руху, яка б дозволяла легалізувати його. Цього дня відбулися установчі збори, на яких було вирішено організувати “Союз організацій українських націоналістів” (СОУН). На його чолі став М.Сціборський. СОУН мав діяти в контакті з УВО.
1928рік
Вдруге Вільгельм Габсбург зустрічався зі Скоропадським в Берліні на обіді у колишнього крупного українського поміщика, володаря Асканії-Нової, барона Фальц-Файна, але, як свідчив Габсбург, розмова мала тільки світський характер( допит 26.9.47).До другої зустрічі зі Скоропадським Вільгельм Габсбург
зустрічався з Іваном Полтавцем-Остряницею і колишнім міністром Бутенком, але позиції Габсбурга зостались незмінними
(допит 26.8.47).
1929 рік
29 січня. В Празі відбувся великий з”їзд українських націоналістів. 2 лютого було прийнято “Постанову Великого З”їзду Організації Українських Націоналістів”. Метою організації проголошено відродження української державності. Так з”явилася українська легальна організація “ОУН”, очолювана Проводом Українських Націоналістів (ПУН) з лідерством Євгена Коновальця. ОУН негласно підтримував Вільгельм Габсбург, допомагаючи їй матеріально через спонсорів США та Великобританії.Таким чином, УВО стала таємною організацією в складі
легальної ОУН.
1933 рік
Після смерті батька Вільгельм Габсбург отримав по заповіту
значну суму грошей для пристойного існування, як на часи
післявоєнної кризи в Австрійській республіці. Після цього він до початку Другої світової війни зміг відвідати Іспанію, Англію,
Німеччину, Бельгію і Північну Африку: французькі колонії – Туніс і Марокко.
В Іспанії побував на запрошення короля Альфонса ХІІІ, в Бельгії був двічі, провідуючи там сім”ю свого дядька, колишнього імператора Австро-Угорщини Карла І. Річ у тім, що Карл престолу не зрікся і з катастрофою своєї імперії не змирився. Покинувши Відень, він переїхав до Швейцарії і двічі в 1921 році з допомогою своїх прибічників намагався повернути собі бодай корону Угорщини. Однак імператорський заколот було придушено, Карл Габсбург потрапив до полону. Вирішуючи, що ж робити з бунтівливим імператором, країни Антанти ухвалили заслати його на острів Мадейру, де останній імператор Австро-Угорщини помер в 1922 році за невияснених обставин. Це сталося 1 квітня, коли імператору було всього 35 років. Сім”я його зосталася в Бельгії, і Вільгельм Габсбург допомагав їй, чим міг.
В Англії, Тунісі і Марокко ерцгерцог побував як турист, в
Німеччині – на прохання гетьмана Павла Скоропадського
( допит 26.9.47).
Після смерті батьків маєток в м.Живец перейшов у спадок
Вільгельму Габсбургу та його старшому брату Карлу-Альбрехту
Габсбургу, але Вільгельм від своєї частини спадщини відмовився на користь старшого брата і за це став щомісячно отримувати від нього 2500 швейцарських франків ренти, за що й жив у Відні (допит 14.4.48 )..
Червень. В Берліні відбулася конференція ОУН, на якій
вирішувалось питання зовнішньополітичної орієнтації цієї
організації, оскільки належало визначитися в зв”язку з приходом до влади в Німеччині гітлерівців. Як згадував один із учасників цієї конференції Є.Врецьоні:
ПУН ОУН прийняв рішення налагодити свою діяльність у
Великобританії. Резидентом ОУН в Лондоні полковник Євген
Коновалець вибрав Євгена Ляховича, який, готуючись до поїздки в Лондон, зустрічався з Андрієм Шептицьким, Андрієм Мельником, Василем Мудрим, Дмитром Палієвим, Дмитром Донцовим та доктором Мироном Коновальцем. Після того Євген Ляхович знову подався до Женеви на остаточну розмову з Євгеном Коновальцем, під час якої Коновалець вказав Ляховичу, аби він “нав”язав контакт з архикнязем Вільгельмом Габсбургом, відомим серед українців під ім”ям Василь Вишиваний, що в тому часі також проживав у Парижі”.
( Ляхович Є. Діяльність ОУН в Лондоні в 1933-1935 роках в зб.
“Євген Коновалець та його доба”.Мюнхен, 1974, с.911).
“Ми зустрічалися декілька разів і завжди розмовляли
українською мовою. Він дав мені листа до ірландської амбасади в Парижі. Я зложив візиту амбасадорові і дав короткий огляд українських визвольних змагань, порівнюючи їх з ірлянським визвольним рухом. Амбасадор заявив, що в міністерстві в Дубліні будуть широко заінтересовані тією справою і дав мені рекомендаційного листа. Але до Дубліну, внаслідок різних причин, мені не вдалося проїхати, і той лист був не використаний. Від В(асиля) Вишиваного я також дістав
декілька рекомендаційних листів до осіб в Лондоні, серед них до кількох журналістів і одного посла до парламенту”.
( Ляхович Є. Згадана праця, с.912 ).
Таким чином, користуючись рекомендаційними листами
Вільгельма Габсбурга, Євген Ляхович зміг вийти на директора
Північного департаменту Міністерства закордонних справ
Великобританії Кольєра Лоренса. Вірогідніш за все, що зв”язки
Вільгельма Габсбурга в Лондоні були обширніші, однак варто
відзначити його обережність навіть в контактах з ОУН.
Саме Вільгельм Габсбург порадив полковнику Євгену
Коновальцю покинути Берлін, оскільки з приходом Гітлера до
влади ерцгерцог не бачив перспективи в співробітництві з
нацистами носіям української справи. Вірніше за все, між
Габсбургом та Коновальцем існувала певна домовленість “не
засвічувати” стосунки й контакти один з одним, і Вільгельм
Габсбург лише в подібному, крайньому випадку вважав за можливе допомогти Євгену Коновальцю. Олекса Бойків свідчить про те, що у полковника були в певних місцях свої особисті, законспіровані контакти з людьми, про яких знав лише він один:
“Ясна річ, що Полковникові треба було мати своє “око” чи то
в Варшаві, чи то у Києві. Ці зв”язки він утримував у
найбільшому секреті, листувався завжди так, що про це ніхто з
членів ПУН не знав. Були у Полковника й інші засекречені
зв”язки.”( Життя і смерть полковника Коновальця,- Львів: “Червона калина”, 1993, с. 120).
Одним із таких двосторонніх законспірованих контактів
полковника Коновальця був його контакт з Вільгельмом
Габсбургом, з яким він стрічався і у Відні, і в Парижі не один раз.
Саме для підтримки Коновальця та його організації Вільгельм
Габсбург просив матеріальної допомоги у Форда на французькій
Рів”єрі і в Лондоні у Моргана.
фото Вільгельма Габсбурга ( Василя Вишиваного ) під час перебування його в Лук’янівській в’язниці незавдовго до смерті, яка сталася в 1948 році.
Повністю широкоформатна документальна розповідь про
героїчне і трагічне життя австрійського ерцгерцога Вільгельма
Габсбурга команданта Українських Січових Стрільців Василя
Вишиваного, якому не судилося стати останнім королем
України у ХХ столітті готується до видання у вінницькому
видавництві “Тірас”. Звертайтеся до видавців.
Про автора: Володимир Улянич – відомий український громадський і політичний діяч, професійний історик. Його перу належить кількатомне досі не видане, як завжди, за браком коштів дослідження історії Українських Збройних Сил.
Володимир Улянич
Чорний шлях
http://www.kamenuk.vc.ukrtel.net
Про автора: Володимир Улянич – відомий український громадський і політичний діяч, професійний історик. Його перу належить кількатомне досі не видане, як завжди, за браком коштів дослідження історії Українських Збройних Сил.
