16.10.2006 ЯК ДОБРЕ ВМІТИ ЧИТАТИ!
«Хто міг подумати, що шестирічну дитину, котра кілька років ходила в дитячий садочок, потрібно готувати до школи ще й удома?!» Такі обурені репліки можна було часто почути навесні й улітку від батьків, які приводили малюків записуватися до першого класу. Багатьох справді чекав неприємний сюрприз: попри те, що освіта в нас обов’язкова, до хорошої школи дитини без підготовки не візьмуть.
І хоча готовність хлопчика чи дівчинки до школи визначати повинні психологи за певними психолого-фізіологічними параметрами розвитку, знання в цій справі відіграють аж ніяк не останню роль. Майбутній першокласник повинен уміти більш-менш вправно читати, володіти основами математики (вміти рахувати, знати геометричні фігури, склад числа, розв’язувати нескладні задачки), мати уявлення про навколишній світ (свою родину, країну, природу тощо), а в деяких школах необхідно показати вміння писати й розмовляти англійською мовою.
Дечого навчають у дитячому садочку, але більшість вимог, які висувають до учня спеціалізовані школи чи ліцеї, — це програма підготовчої групи садочка, яку сьогодні вже скасовано. Шляхів у батьків кілька: змиритися з тим, що дитина навчатиметься у звичайнісінькій загальноосвітній школі (туди беруть без жодного тестування), водити малого (малу) до підготовчого класу при вподобаному навчальному закладі або займатися нею самим.
Як правило, підготовка до школи триває приблизно впродовж навчального року — тому прийом до підготовчих класів розпочинається вже у вересні (співбесіди в школах — з 1 квітня). У це самий час можна починати вишкіл майбутнього першокласника вдома. Судячи з відгуків батьків, найскладніше (не для малюка, для дорослих!) — навчити читати. Хоча насправді нічого особливо складного тут немає: просто не потрібно намагатися змусити дитину за одним присідом засвоїти абетку й почати читати.
Спершу необхідно розвинути цілу низку певних навичок і вмінь. Передусім дитині потрібно навчитися впізнавати форми й розпізнавати мало відмінні одна від одної деталі. Жодних особливих підручників для цього не потрібно: достатньо разом складати мозаїку, пазли, роздивлятися малюнки, в яких потрібно знайти приховані форми чи розбіжності. Словом, знадобляться різноманітні ігри, здатні розвивати спостережливість.
Далі малюк повинен навчитися розташовувати предмети в послідовності — зліва направо й навпаки (годяться для цього традиційні матрьошки чи будь-які інші іграшки, не вельми відмінні одна від одної — кубики, деталі конструктора). І, нарешті, розрізняти звуки слів на слух. Дитина в цьому віці цілком може назвати слово, що розпочинається з певного звука, знайти місце звука в слові (який за ліком звук «в» у слові «ківшик»?), тобто робити звуковий аналіз слова. Психолог Світлана Ладивір, керівник лабораторії дошкільного виховання Інституту психології ім. Г.Костюка пояснює: коли дитина вміє виділяти звуки в словах і визначати їхню послідовність, отже, вона готова опановувати читання і письмо.
Самі по собі заняття з малюком мають відбуватися в легкій невимушеній формі, ніби між іншим: на прогулянці, увечері під час читання казки тощо. Приміром, «назви перший і останній звук (не букву!) в слові «мама», «назви послідовно всі звуки в слові «дім», «давай пошукаємо риму до слова «сік» і т.ін. Спочатку потрібно пропонувати проаналізувати слова з трьох букв (дім, ліс, кіт), а потім із чотирьох і п’яти.
Дуже важливо, аби до моменту навчання грамоти дитина правильно вимовляла всі звуки мови — інакше можуть виникнути серйозні проблеми з читанням і грамотним письмом. Раніше за цим дуже суворо стежили в дитячому садку, а тепер усе віддано на відкуп батькам.
Вивчення безпосередньо букв краще розпочинати не за Букварем, а за звичайним плакатом-абеткою. Нехай дитина вивчить спочатку всього чотири-п’ять літер, зможе називати предмети чи тварин, чиї назви починаються з цієї букви. Можна запропонувати їй пограти в навчальну гру: написати на аркушику в довільному порядку всі букви, які вона вивчила, і запропонувати з’єднати в алфавітному.
Малюкам дуже подобається зображувати букви з допомогою власного тіла, вишукувати їх у вигляді різноманітних предметів (на яку букву схожий бублик?), знаходити на різноманітних табличках і вивісках на вулиці, ліпити з пластиліну. (До слова, у всі ці ігри можна грати і з цифрами.) Ще дуже непогано готує дитину до читання — запам’ятовування цілого образу слова. Для цього можна прикріпити до предметів домашнього інтер’єра таблички: «стіл», «шафа», «двері», «вікно».
Опанувавши всі ці навички, дитина цілком може братися до вивчення Букваря. Краще з цією метою взяти не шкільний підручник, а спеціально призначений для дошкільнят — у деяких є спеціальні методичні пояснення для батьків, без яких нефахівцеві обійтися складно.
Крім читання, як уже зазначалося, на співбесіді дитина має показати знання основ математики. Її можуть попросити полічити від одного до 10 й назад, продовжити ряд (приміром, «1, 3, 5…» або «2, 4, 6…), сказати, яка цифра стоїть після п’яти, але до семи, на скільки чотири більше від двох, чим відрізняється одна геометрична фігура від іншої тощо. Ясна річ, у кожній школі свої вимоги, і тому не зайве все-таки поцікавитися заздалегідь, що вимагатимуть від майбутнього школяра на співбесіді: нерідко дитина «зрізається» не тому, що не вміє, а тому, що просто ніколи цього не робила.
Готувати руку до письма психологи радять також ігровими методами — ліпленням, малюванням дрібних деталей, вирізанням із паперу, поступово розвиваючи дрібну моторику руки. Запропонуйте синові чи доньці повторити ваш малюнок, заштрихувати великі та дрібні деталі різними олівцями. Можна залучати малого й до домашньої роботи: приміром, разом із мамою ліпити вареники, пиріжки, перебирати гречану крупу (тренується впізнавати форму та виокремлювати зайве) тощо.
При цьому психологи наполягають: навчання має проходити в легкій, невимушеній формі, а самі заняття не мають тривати довше 10—15 хвилин — рівно стільки здатний утримати увагу дошкільник. Адже найважливіше в таких заняттях — прищепити дитині інтерес до роботи зі словом і числом, показати, що отримання знань — процес серйозний, але захопливий, який може приносити задоволення й нові відкриття.
Тетяна ГАЛКОВСЬКА для ДТ
