12.10.2006 ВІД КАУРІ ДО ГРИВНИ
Єдина валюта, яку ніхто ніколи не підробляв, була раковина каурі: природа не терпить повторень, і людина дотепер не в змозі створити достовірну копію її шедеврів. Знайда з півдня торговими шляхами прийшла й у Древню Русь, де в залежності від місцевості іменувалася “ужовкою”, “жуковиною” чи “зміїною голівкою” і використовувалася, зокрема, як розмінна монета. Тим часом, батьківщина каурі – Індійський і західна частина Тихого океану, а головний район видобутку – Мальдівські острови. В часи імператора Калігули вона була валютою Римської імперії, і хоча витівка не мала успіху, у ранньослов’янську епоху і до самого розквіту Київської Русі – до самої появи гривні – вона була одним з найбільш уживаним засобом платежу! З цього усе починалося...
У різні історичні періоди слово “гривня” означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом – у три, і, нарешті, назву “гривеник” дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).
Водночас із назвою “гривеник” у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва “злотий”, яка перейшла на срібну монету у п’ятнадцять копійок.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки – купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.
Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського бароко XVII–XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI–XVIII століть). Напис “100 карбованців” подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, – українською, російською, польською та єврейською (івритом).
З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов’язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України – злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам’ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року “самостійною, ні від кого не залежною державою”) Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву “горпинка”).
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані “Експедицію з заготовлення державних паперів”, належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів “тризуб” та “козак з мушкетом”. Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І. Золотов, І. Мозалевський, А. Богомазов та інші графіки.
Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року – 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута); 6 квітня 1918 року –25 та 50 карбованців (“лопатки”, ескізи О. Красовського); 17 жовтня 1918 року – 10, 100 та 500 (“горпинки”) гривень (ескізи Г. Нарбута); жовтень 1918 року – 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського); серпень 1919 року – 10 (“раки”) та 1000 карбованців (ескізи І.3олотова), 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута) та 250 карбованців (“канарейки”, ескіз Б. Романовського); жовтень 1919 року – 25 карбованців (ескіз А. Приходька).
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
“Більшовицькі тисячки” запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922–1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917–1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви “сотий”, “резана”, але врешті було віддано перевагу звичній уже “копійці”. 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, – український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992–1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.
Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.
25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми “Про грошову реформу в Україні”.
Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.
Протягом 15 днів – від 2 до 16 вересня 1996 року – в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.
З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.
Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід’ємних атрибутів державності – національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грошової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти – гривні – як свідчення початку стабілізації української економіки.
Науковий оглядач Веле ШТИЛВЕЛД
