31.07.2006 Лєнін і Україна
Шановний
читачу!
Тобі, вочевидь, добре відомий двотомник
„В. І. Ленін про Україну”, що вийшов
друком у Політвидаві України у 1977 році
і довкола якого партійні пропагандисти
на замовлення відповідних чинників
розгорнули цілеспрямований ажіотаж:
дивіться, мовляв, як „вождь світового
пролетаріату” турбувався про український
народ. У двох книгах, обсяг котрих складає
майже 1200 сторінок, вміщено праці, листи,
розпорядження та ін., що мають те чи те
відношення до історії, культури,
політичного устрою, перспектив розвитку
України. ТЕПЕР МИ ВЖЕ ЗНАЄМО, ЩО НАЙБІЛЬШ
КОМПРОМЕНТУЮЧІ МАТЕРІАЛИ БУЛИ СКРИТІ
ВІД ЗАГАЛУ. І все ж навіть цей збірник
містить чимало такого, чого люди просто
не знають, бо абсолютна більшість
партійних працівників не лише сама не
читала праць Леніна, але й усіляко
скривала від народу суперечливість
його оцінок, кон’юктурний характер
політичної позиції, його фарисейство
і демагогію. Давай вдумаймося...
При
ЄДИНІЙ дії пролетарів великоруських і
українських вільна Україна можлива.
Без такої єдності про неї не може бути
й мови.
* * * * *
Давайте
ми, великороси, проявимо обережність,
терпіння і т. п. і потроху заберемо знову
до рук усіх цих українців, латишів...
...
треба добиватися злиття дітей всіх
національностей в єдиних школах
даної місцевості.
1913
рік. Збірник „В. І. Ленін про Україну”.
Частина І, с. 456.
Ніхто
не винен в тому, якщо він родився рабом:
але раб, який не тільки цурається
прагнення до своєї свободи, але виправдує
і прикрашує своє рабство (наприклад,
називає задушення Польщі, України і
т.д. – захистом вітчизни великоросів),
такий раб є холуй і хам, що викликає
законне почуття обурення, презирства
і огиди.
1914
рік. Там же, с. 520.
Росія
воює за Галичину, володіти якою їй треба
особливо для задушення українського
народу (крім Галичини, у цього народу
немає і бути не може куточка свободи,
порівняної звичайно)...
1916
рік. Там же, с. 541.
Якщо
Фінляндія, якщо Польща, Україна
відокремляться від Росії, в цьому нічого
поганого нема. Що тут поганого? Хто це
скаже, той шовініст. Треба збожеволіти,
щоб продовжувати політику царя Миколи.
1917
рік. Там же, ч.11 с. 13.
Проклятий
царизм робив з великоросів катів
українського народу, всіляко прищеплював
йому ненависть до тих, хто забороняв
навіть українським дітям говорити і
вчитись рідною мовою.
1917
рік. Там же, с. 23.
Ми
повинні зломити те старе, криваве й
брудне минуле, коли Росія
капіталістів-гнобителів відіграла роль
ката над іншими народами. Це минуле ми
зметемо, на цьому минулому ми не залишимо
каменя на камені.
1917
рік. Там же, с. 36.
Коли
тов. Троцький висуває нові вимоги:
“обіцяйте, що не підпишете мир з
Винниченком”, я кажу, що ні в якому разі
такого зобов’язання
на
себе не візьму. Якби з’їзд
узяв зобов’язання,
ні я,
ні один з моїх однодумців, ніхто
відповідальності за це на себе не візьме.
Це значило б замість ясної лінії
маневрування, – відступаючи, коли можна,
наступаючи, замість цього зв’язати
себе знову формальним рішення.
1918
рік. Там же, с. 87.
Негайна
евакуація хліба й металів на схід,
організація підривних груп, створення
єдиного фронту оборони від Криму до
Великоросії з залученням до справи
селян, рішуче й беззастережне
перелицьовування наших частин, що є на
Україні на український лад – отаке
тепер завдання. Треба заборонити Антонову
називати себе Антоновим- Овсієнком, – він повинен називатися просто Овсієнком.
1918
рік. Там же, с. 81.
...
реквізиція хліба у куркулів – не грабіж,
а революційний обов’язок
перед робітничо-селянськими масами,
які борються за соціалізм!
1918
рік. Там же, с. 121.
Україна
потерпіла – інтернаціональна революція
виграла.
1918
рік. Там же, с. 142.
Запаси
хліба на Україні величезні. Взяти все
відразу не можна... Українські товариші
прямо кричать, що нема людей, що нікому
будувати Радянську владу, що нема ніякого
апарату, що нема такого пролетарського
центру, як Пітер або Москва... Ми, в
Центральному Комітеті нашої партії,
обговоривши це становище, дали завдання
– спочатку зробити все для побудови
апарату на Україні і взятися за роботу,
коли буде зброя в руках і буде апарат,
а на 1 червня одержати за це 50 мільйонів
пудів хліба.
1919
рік. Там же, с.176.
Тепер,
із завоюванням України та із зміцненням
Радянської влади на Дону, наша сила
міцнішає. Ми кажемо тепер, що джерела
хліба і продовольства, можливість
одержати паливо з Донецького басейну
в нас є... Ми повинні не менш як три тисячі
робітників залізничників, почасти селян
з північної голодної Росії, послати на
Україну. Український уряд уже провів
декрет про точну розверстку тієї
кількості хліба, яку можна взяти зараз
в розмірі 100 мільйонів пудів.
1919
рік. Там же, с. 196.
Київ,
Раковському.
Резолюція
катеринославських есерів показує, що
це мерзотники, захисники куркулів 159.
Треба підняти проти них газетне цькування
за їх захист куркулів і за лозунг –
протидіяти централізації, вимагати від
них викриття куркулів і боротьби проти
вільного продажу хліба селянам. В уряді
треба їх зв’язати найточнішими
директивами, поставити під найсуворіший
нагляд і в разі найменшого їх відступу
від лінії уряду в питаннях продовольчому,
кооперативному, фінансовому і в питанні
найтіснішого зближення з Росією
підготувати вигнання їх з ганьбою.
Інформуйте мене частіше.
1919
рік. Там же, с. 204.
Примітка:
159. Мається на увазі пройнята духом
націоналізму резолюція катеринославської
організації українських есерів, які
виступали проти диктатури пролетаріату,
проти політики Радянської влади, проти
політичного, господарського і військового
союзу України з Радянською Росією.
На
Дон відправити тисячі 3 пітерських
робітників, непридатних до війни і
неозброєних. Мета – налагодити справи,
знесилити козаків, всередині розкласити
їх, оселитися серед них, створити
групи по селах і т.д... Безглуздям було
б голодувати, гинути в Пітері, коли можна
відвоювати хліб і вугілля.
1919
рік. Там же, с. 205-206.
Київ,
Раковському.
Цека
РКП пропонує Цека КПУ не ставити на
обговорення українського раднаркому
відповідальних фінансових рішень, як
от випуск нових знаків або обмін
карбованців, попередньо не запитавши
Цека РКП, бо до таких заходів можна
вдаватись тільки у всеросійському
масштабі.
1919
рік. Там же, с. 217.
Члени
РКП на території України повинні на
ділі проводити право трудящих мас
учитися і розмовляти в усіх радянських
установах рідною мовою, всіляко протидіючи
спробам штучними засобами відтіснити
українську мову на другий план, прагнучи,
навпаки, перетворити українську мову
в знаряддя комуністичної освіти трудових
мас.
1919
рік. Там же, с. 263.
Необхідно
на ділі викривати перед українським
селянством контрреволюційну демагогію,
яка внушає йому, нібито завданням
Радянської Росії є викачування хлібних
та інших продовольчих продуктів з
України в Росію.
1919
рік. Там же, с. 264.
Ми
дорікали за самостійність в розумінні
небажання зважати на московські погляди,
погляди Центрального Комітету, що
перебуває у Москві.
1919
рік. Там же, с. 267.
Подивіться,
які райони виявилися найменш більшовицькими.
По-перше, Східно-Уральський і Сибірський:
12% і 10% голосів за більшовиків… Дані про
вибори до Установчих зборів показують,
що ще в листопаді 1917 року на Україні
здобули більшість українські есери
і соціалісти…
1919
рік. Там же, с. 288, 290.
Ми
– противники національної ворожнечі,
національного розбрату, національної
відособленості. Ми – міжнародники,
інтернаціоналісти. Ми прагнемо до
тісного об’єднання і повного злиття
робітників і селян усіх націй світу в
єдину Радянську республіку... Віками
нагромадилось обурення і недовір’я
націй непоправних і залежних до націй
великодержавних і гноблячих, – таких
націй, як українська, до таких, як
великоруська.
Ми
хочемо добровільного союзу націй, – такого союзу, який не допускав би
ніякого насильства однієї нації над
другою, – такого союзу, який грунтувався
б на цілковитому довір’ї, на ясному
усвідомленні братерської єдності, на
цілком добровільній згоді.
1919
рік. Там же, с. 301-302.
Я
бачив товаришів, які приїхали з Сибіру,
тт. Луначарського і Рикова, які приїхали
з України і Північного Кавказу. Про
багатство цього краю вони говорять з
нечуваним здивуванням. На Україні
годують пшеницею свиней, на Північному
Кавказі, продаючи молоко, баби молоком
споліскують посуд... Але ми ще не взяли
по-справжньому України, Північного
Кавказу і Сибіру.
1920
рік.Там же,с. 334-335.
Поки
ми не завоювали всього світу, поки ми
лишаємося, з точки зору економічної і
воєнної, слабішими, ніж весь інший
капіталістичний світ, доти треба
додержуватися правила: треба вміти
використовувати суперечності і
протилежності між імпералістами... як
тільки ми будемо сильними настільки,
щоб звалити весь капіталізм, ми негайно
візьмемо його за барки.
1920
рік. Там же, с. 361-362.
т.
Фрумкін! Ми одержуємо (і ззовні, і
зсередини) все більше відомостей про
зовсім неприпустиму „самостійність”
України в справах НКпроду.
1921
рік. Там же, с. 368.
Чи
не курсують п о-п у с т о м у, віднімаючи
хліб?
-броньовики?
-аероплани?
1921
рік. Там же, с. 370.
«…
якнайкатегоричніше зажадати від
Укрнаркомпроду регулярно
відправляти
сорок вагонів продовольства щодня з
призначенням – центрові.»
1921
рік. там же, с. 370.
Харків, Раковському.
На Ваш № 672.
З
огляду на дуже тяжке продовольче
становище центру вважаю:
три
чверті взяти сюди, чверть залишити
містам і робітникам України.
1921
рік. Там же, с. 371.
На
Україні неподобств у вигляді запасів,
від недостачі яких ми так терпимо тут,
скільки завгодно. Там було 120 урядів, і
заможне селянство там розбещене. Воно
не може зрозуміти, що є робітничо-селянський
уряд, і що раз він бере хліб, так для
того, щоб полегшити становище робітників
і селян.
1921
рік. там же, с. 374.
т.
Пятаков!
…
Щодо
Донбасу чекаємо результатів Вашої
роботи. Плюс 10 проц. я розумів зверх
600 мільйонів, як програми, а не
«зверх»…попереднього!
«Якби
хліб, то я б… ». Як не сором вам
повторювати цей шаблон? Звичайно,
коли Вам дати...
Ні,
потрудіться самі дістати все: і сіль, і
на сіль, хліб тощо.
Ініціатива,
почин, місцевий оборот, а не канючити:
якби мені дали... Сором! Салют! Ленін.
1921
рік. Там же, с. 396.
тов.
Фрунзе.
Копії
тт. Петровському і Раковському і ЦК КПУ.
18.V.1921.
Тов.
Бухарін каже, що врожай на півдні чудовий.
Тепер
головне питання всієї Радянської
влади, питання життя і смерті для нас, – зібрати з України 200-300 мільйонів пудів.
Для
цього головне – сіль. Усе забрати,
обставити потрійним кордоном війська
всі місця видобутку, ні фута ні пропускати,
не давати розкрасти.
Голова
Ради Праці і Оборони.
В.
Ульянов (Ленін).
1921
рік. Там же, с. 399.
Політбюро
вказує ЦК КПУ, що повний збір
продовольчих продуктів на Україні,
тобто 100 проц., має для РСФРР абсолютно
докорінне значення...
1921
рік. Там же, с. 429.
Одна
записка українського товариша з Києва,
він запитує: чому я ніколи на
Україні не був? На Україну поїхати
далеко. Таку поїздку здійснити важко.
1921
рік. Там же, с. 444.
Україна
– незалежна республіка, це дуже добре,
але в партійному відношенні вона іноді
бере – як би це ввічливіше висловитися?
– обхід, і нам як-небудь доведеться до
них добратися, тому, що там сидить народ
хитрий, і ЦК – не скажу, що обманює, але
якось трохи відсувається від нас.
1921 рік. Там же, с.448
НАФТОВИК БОРИСЛАВА №112 18 вересня 1990 р.
