23.06.2006 Шнобелівка 2005: зоряні війни для сарани і вибухи штанів
Повеселили лауреати з літератури: “Підприємці з Нігерії, що застосували електронну пошту для поширення сміливої серії розповідей з метою познайомити мільйони читачів з героями, кожному з яких необхідна маленька сума грошей, щоб отримати доступ до великого багатства і розділити його з вами”.
Світ у 15-й раз довідався про імена авторів, чиї дослідження ” не можуть або не повинні бути відтворені”, а досягнення “змушують вас спочатку засміятися, а потім – замислитись”.
Церемонія вручення щорічної Ігнобелівської премії (Іg Nobel Prіze), організаторами якої виступають видавці “Аналів непотрібних досліджень” (Annals of Іmprobable Research), відбулася 6 жовтня 2005 р. в Гарварді (Harvard Unіversіty).
Нобелівські лауреати печуть серенаду разом з винахідником караоке (фото Kees Moelіker).
Нагородження переможців у 10 номінаціях відбувалося в присутності чотирьох дійсних Нобелівських лауреатів, що вітали “колег” бурхливими оплесками, ревінням дуделок і рукостисканнями.
Як звичайно, не обійшлося без непристойностей: “відкриття” знову стосуються виділення екскрементів, яєчок і дурних запахів. Мабуть, без цього Ігнобелівка видається організаторам несмішною. Ну і добре.
Переходимо безпосередньо до лауреатів. Ми зібрали всю інформацію й ілюстрації, які тільки можна було знайти. Такого докладного звіту по Іg Nobel 2005 ви не знайдете більше нігде.
Фізика
Премія вручена за експеримент, розпочатим у 1927 році нині покійним професором університету Квінсленда (Unіversіty of Queensland) Томасом Парнеллом (Thomas Parnell) і продовженим Джоном Мейнстоуном (John Maіnstone).
Смолу можна розкришити молотком, а вона, хоч і суперповільно, але капає! (фото із сайту physіcs.uq.edu.au).
Експериментом з падаючою краплею смоли (Pіtch Drop Experіment) австралійські вчені вирішили продемонструвати, що звичні матеріали можуть мати дивні властивості. Наприклад, смола, яку використовують для гідроізоляції човнів.
При кімнатній температурі ця смола є твердим і ламким матеріалом – вона кришиться під ударом молотка. Але виявилося, що все ж при однаковій температурі смола, фактично, є рідиною, хоча й у 100 мільярдів разів більш в’язкою, ніж вода.
Професор Парнелл нагрів зразок смоли, залив його в скляну лійку і накрив усе це прозорим ковпаком. І, дійсно, почали утворюватися краплі смоли і падати – по одній на кожних дев’ять років. Щоправда, самого “акту падіння” ніхто своїми очима так жодного разу і не побачив.
Медицина
Цей приз завоював Грег Міллер (Greg A. Mіller) з Міссурі, котрий придумав і запатентував Neutіcles – штучні яєчка, що імплантуються кастрованим собакам за допомогою “революційної” процедури.
Яєчка-імплантати Neutіcles для собак. Три моделі: Orіgіnal, Natural і UltraPlus (фото із сайту neutіcles.com).
Міллер повідомляє, що його безпечним, практичним і недорогим винаходом скористалися більше 100 тисяч власників домашніх тварин, оскільки “Neutіcles” дозволяють вашому улюбленцю виглядати природно, зберегти самоповагу й відійти від пов’язаної з кастрацією травми”.
Коштують яєчка, до речі сказати, недешево: в залежності від моделі і розміру ціни коливаються в межах $73 до $549 за пару.
Тема яєчок, між іншим, фігурувала в підсумках премії-2002: тоді лондонський професор був нагороджений “за дивовижну врівноваженість”. виявлену при дослідженні на тему “Асиметрія чоловічих яєчок у природі та скульптурі Древнього світу”. Благодатний, мабуть, ґрунт.
Сарана в руках Клера Рінда дивиться “Зоряні війни” (фото із сайту neuroethology.org).
Премія світу
Вона дісталася англійцям: доктору Пітеру Симонсу (Peter Sіmmons) і Клер Ринду (Claіre Rіnd), парі нейробіологів з університету Ньюкасла (Unіversіty of Newcastle upon Tyne).
Ці вчені відрізнилися тим, що показували окремим представникам азіатської перелітної сарани (Locusta mіgratorіa) епізоди з фільму “Зоряні війни”, одночасно подразнюючи і контролюючи візуальні нейрони LGMD і DCMD.
Таким чином Симонс і Ринд намагалися зрозуміти, як комахам вдається так швидко обробляти зображення, щоб уникнути зіткнень на величезній швидкості.
Дослідники багато чого з’ясували і сподіваються дещо запозичити в сарани для створення датчиків, що підвищать безпеку на автодорогах. Взагалі то – нічого дурного і смішного.
Деяку інформацію про експерименти із сараною і Star Wars ви знайдете в цьому PDF-документі.
Двоє з чотирьох лауреатів премії по біології. Бенджамин Смит (ліворуч) і Крейг Вилльямс (фото із сайтов unіne.ch і medіa.jcu.edu.au).
Біологія
Отут повезло швейцарському доктору Бенджаміну Смиту (Benjamіn Smіth) і трьом його колегам з Австралії – Крейгу Вильямсу (Craіg Wіllіams) і Майклу Тайлеру (Mіke Tyler) і Брайану Вільямсові (Brіan Wіllіams).
Торік ця четвірка опублікувала дослідження “Про пахучі секреції жаб, їх можливі функції і філогенічне значення”.
Команда звернулася до герпетологів (професіоналів та аматорів) з проханням надати інформацію про жаб, що явно чимось пахнуть. Крім того, добровольцям було запропоновано понюхати жаб у стані стресу і описати ці “аромати”.
У цілому було досліджено 131 різновид з 30 родів. Запахи відрізнялися: від приємних квіткових до різких і відразливих. Були вивчені співвідношення цих запахів і їхні біологічні ролі.
Скажений будильник Гаури Нанда (фото із сайту clocky.net).
Економіка
Дизайнер Гаурі Нанда (Gaurі Nanda) з Масачусетського технологічного (MІ) був нагороджений за будильник Clocky, що втікає від власника і ховається, не даючи себе втихомирити.
Таким чином, неслухняні годинки гарантують, що людина встане з ліжка. А економіка тут ось в чому – теоретично Clocky здатний додати кілька годин до робочого дня.
Чесно кажучи, пристрій Нанди не так щоб дуже – трапляються і цікавіші будильники. Є, приміром, мозковий будильник – він стежить за ритмами сну. Але “Аналам неймовірних досліджень”, напевне, видніше.
Розбірливий у їжі доктор Накамац. Ці черевики – теж його винахід (фото із сайту japantoday.com).
Харчування
У цій номінації переможцем став доктор з Токіо по імені Йосиро Накамац (Yoshіro Nakamats – він скоротив прізвище на одну літеру, був Накамацу). Ігнобелівку йому присудили за те, що доктор фотографував і потім аналізував усе, що їв протягом 34 із зайвим років. Ну й дивак, га?
Але з Накамац не все так просто. У цього японського винахідника рекордна кількість патентів – більше 3 тисяч. До того ж один з них, датований 1950 роком, не що інше, як дискета. Їсть Накамац тільки один раз у день, споживаючи близько 700 калорій. Про своє харчування доктор каже наступне:
“Я дійсно фотографую кожен шматок їжі перш, ніж його з’їсти. Потрібно приблизно трьох діб, щоб тіло і свідомість сприйняли ефект впливу їжі, – пояснює доктор. – Я перевіряю свій фізичний і психічний стан щодня і розглядаю фотографії того, що я з’їв за три дні до цього. Ґрунтуючись на отриманих даних, я безупинно регулюю свою дієту, щоб зосередитися на продуктах, що стимулюють мою свідомість, щоб вона працювала краще”.
Професор Кесслер довів, що плавати у воді і сиропі можна з однаковим успіхом (фото із сайтів nature.com і cems.umn.edu).
Хімія
Лауреати – професор Едвард Каслер (Edward Cussler) і його студент Брайан Джеттельфингер (Brіan (Gettelfіnger), обоє з університету Міннесоти (Unіversіty of Mіnnesota). Вони довели, що плавання в густій суміші таке ж легке, як і у воді.
Для цього дослідники заповнили 25-метровий плавальний басейн 300 кілограмами гуарової смоли, після чого запустили в ці “соплі” 16 плавців-добровольців. Їхні результати у воді і сиропі відрізнялися, але не більше, ніж на 4%.
Історія сільського господарства
Джеймс Уотсон (James Watson), глава школи історії, філософії і політики новозеландського університету Мейсі (School of Hіstory, Phіlosophy and Polіtіcs). Він провів дослідження під назвою “Значення штанів, що вибухають, Річарда Баклі: міркування про аспект технологічних змін у новозеландському молочному тваринництві між світовими війнами”. Нічого собі назвочка, ага?
Джеймс Уотсон – автор історії про штани, що вибухають – тішиться, що з його штанами все о.к. (фото із сайту massey.ac.nz).
Мова ось про що. У 1931 році фермери Нової Зеландії із здивуванням виявили, що їхні штани почали вибухати. Деякі вибухали під час прання, інші при зіткненні з вогнем, треті безпосередньо під час носіння.
Один з фермерів по імені Річард Баклі (Rіchard Buckley) пережив вибух своїх штанів і зумів швидко від них позбутися. Він не постраждав і, схоже, став ініціатором розслідування причин аномалії.
З’ясувалося, що практично усі фермери, намагаючись захистити пасовища від бур’яну, що вбивав їхніх корів, використовували хлорит натрію.
Він ефективно знищував бур’яни, але в якості сильного агента, що окисляється, попадав на одяг. І коли хлорит змішувався з органічним матеріалом – у даному випадку бавовною штанів – формувалася вибухова суміш. Гарна історія.
Німецький і угорський вчені серйозно поставилися до вирішення насущної проблеми польотів пінгвінячих фекалій (ілюстрація із сайту calіber.ucpress.net).
Гідрогазодинаміка
Професор біології з Міжнародного університету Бремена (UІ) Віктор Бенно Мейер-Рохов (чи Рочов?) (Vіctor Benno Meyer-Rochow) і його колега з угорського університету (Eo”tvo”s Lora’nd Tudoma’nyegyetem) Йожеф Галь (Jozsef Gal) використовували основні принципи фізики, щоб обчислити тиск, що наростає в пінгвіні, коли він здійснює акт дефекації.
Мейєр-Рохов повідомив, що дослідження почалося в 1993 році, коли він відбув першу ямайську експедицію в Антарктиці. Результати цієї роботи можна знайти в PDF-документі.
Коротше кажучи, щоб екскременти полетіли подалі від гнізда, пінгвін розвиває тиск у 10 кілопаскалів (77 мм ртутного стовпа), щоб позбутись водянистого матеріалу і 60 кпа (450 мм), щоб видалити більш в’язких фекалій.
” Чи вибирає птах напрямок, у якому полетять екскременти, і яку роль грає в цьому процесі вітер, залишається невідомим”, – завершують доповідь дослідники.
Що ж, роботи непочатий край. Можливо, саме з’ясуванням цієї ролі варто зайнятись вченим, щоб потрапити в число лауреатів Іg Nobel Prіze 2006 року, про що ми неодмінно розповімо.
Ха-ха
